|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
12.06.2024 |
|
| Твір змінено: |
12.06.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Алмашій В. В. Українці Словаччини: громадсько-культурне
життя та процес національного самовизначення (1989-1995 рр.). –
Рукопис.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук
зі спеціальності 07.00.02 – всесвітня історія. – Державна установа «Інститут
всесвітньої історії Національної академії наук України», Київ, 2021.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню громадсько-
культурного, освітнього життя українців Словаччини та процесу їхнього
національного самовизначення у 1989 – 1995 рр.
Мета дослідження полягає в розкритті головних тенденцій та
особливостей еволюції української національної меншини в СР, а також
здійсненні комплексного дослідження громадсько-культурного та освітнього
розвитку українців Східної Словаччини, процесу їхнього національного
самовизначення у 1989 – 1995 рр.
Актуальність теми дослідження. СР, маючи спільний кордон з
Україною, після розпаду ЧСФР в 1993 р. стала суб’єктом міжнародного
права, почала сповідувати стандарти відкритого суспільства європейського типу
та входити до переліку найбільш реформованих країн Східної Європи. Вона
приступила до вироблення державної концепції етнонаціональної політики у
відповідності до міжнародних та європейських стандартів та забезпечення
прав представників національних меншин, у тому числі й українців як їхньої
складової. Упродовж 1990-х років у Словаччині було закладено основи
системних змін у царині людських, громадянських і політичних прав,
з’являються нові політичні партії й рухи. Продовжувала працювати Рада Уряду
СР з питань національностей. У середовищі національних меншин найбільш
активізувала політичну діяльність угорська національна меншина,
представники якої створили власні політичні партії, три з яких мали своїх
представників у парламенті Словаччини. Національна меншина ромів була
2
2
представлена на рівні регіонального та загальнодержавного словацького
політикуму. Українці Словаччини ініціювали створення самостійного
політичного суб’єкту для північно-східного регіону під назвою
«Піддуклянська демократична громада», що свідчило про активізацію їхнього
власного політичного життя.
Чинне законодавство СР гарантувало рівність прав усіх громадян
незалежно від національності, релігії, віросповідання, соціальної приналежності.
Держава ратифікувала переважну більшість прийнятих документів ООН уже в
перший рік свого існування, а більшість документів Ради Європи стали
невід’ємною частиною тогочасної управлінської системи. Правову базу
забезпечення культурно-освітніх та духовних потреб національних меншин у
1990-х рр. складали понад два десятки законодавчих актів у різних сферах.
Водночас в освітній (шкільній) системі відбувалося зменшення кількості
навчальних закладів, у яких вивчалася українська мова, здійснювалось
об’єднання шкіл та зменшення державного фінансування національних
культур тощо. Проблематика українського шкільництва звузилась до питання
мови.
Словаччина й Україна визнали одна одну, в Братиславі і Києві були
відкриті та стали діяти, відповідно, українське та словацьке посольства,
відбувся обмін візитами вищого рівня, була підготовлена та підписана низка
договорів. Країни поєднували не тільки спільні кордони, традиційні
господарські зв’язки, а й близькі проблеми політичного, етнічного й
економічного характеру. Важливу роль у вирішенні актуальних питань
української громади в Словаччині та словацької – в Україні, в збереженні
їхньої самобутньої національної культури, традицій, національних інституцій,
національного шкільництва, налагодження зв’язків між Україною і СР в 1990-х
рр. і були покликані виконувати Змішана міжурядова українсько-словацька
комісія з питань національних меншин, освіти і культури, а також Державна
програма України щодо підтримки закордонних українців, у тому числі – й
Словаччини, – «Українська діаспора на період до 2000 року».
3
3
З позицій сьогодення вже є можливість неупередженого наукового
аналізу та узагальнень результатів трьох десятиліть етнокультурних змін у
середовищі закордонного українства. Впродовж 1990-х – 2000-х років в Україні
і СР була опублікована низка монографічних наукових досліджень, присвячених
двостороннім міждержавним відносинам України і Словаччини, а також
історичного, соціологічного, етнополітичного і політологічного змісту щодо
специфіки минулого і сучасного українського населення цієї країни. Однак
питання громадсько-культурного, національного, освітнього розвитку та
гарантій прав української національної меншини в Словаччині впродовж
кінця 80-х – середини 90-х років ХХ ст. в цілому, на конкретно-історичному
матеріалі, недостатньо розроблені в українській історіографії. Таким чином,
актуальність дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше
здійснюється системне, комплексне наукове дослідження еволюції української
національної меншини Словаччини з 1989 по 1995 рр.
У дисертаційній роботі на основі широкого кола неопублікованих
джерел, історіографічного аналізу теми комплексно і системно розглядається
еволюція української національної меншини Словаччини в кінці 80-х – у
середині 90-х рр. ХХ ст. та процес її національного самовизначення. Зокрема,
важливе значення у роботі приділено дослідженню українсько-словацького
співробітництва у сфері захисту прав національних меншин Словацької
Республіки, етнонаціональному розвитку Словаччини, соціально-
демографічним, культурним та освітнім аспектам розвитку українців, їхній
суспільно-політичній діяльності.
Важливе значення має аналіз законодавства Словацької Республіки,
яким гарантовано правовий захист особам, що належать до національних
меншин, а також аналіз роботи Ради Уряду Словацької Республіки з питань
національностей, значне покращення діяльності якої відбулося внаслідок її
оновлення та реконструкції, запровадження паритетних засад представництва
національних меншин і державних службовців. Детально проаналізовано
характерні риси і специфіку розвитку українського шкільництва, народної
4
4
художньої творчості, створення й діяльності політичного суб’єкта українців
Східної Словаччини під назвою «Піддуклянська Демократична громада» та
активізацію їхнього політичного життя. Констатується, що в шкільній
системі відбувалося зменшення кількості навчальних закладів, у яких
вивчалася українська мова. Здійснювалось об’єднання шкіл,
прослідковувалась тенденція до зменшення державного фінансування
національних культур тощо. Проблематика українського шкільництва
звузилась до питання мови.
У дисертації ґрунтовно досліджуються суперечності процесу
національного самовизначення української меншини в період суверенізації
Словаччини (1989-1995 рр.), зокрема – процес створення, громадсько-
культурна, освітня діяльність СРУ СР, який захищав інтереси українців у
цілому. Встановлено, що протягом першої половини 1990-х років
пожвавішало культурне, наукове, літературне життя українства в Словаччині.
Простежено внутрішні та зовнішні чинники усамостійнення та активізації
діяльності «Русинської оброди» в Словаччині, її специфіку та особливості
створення, а також роботу «Світового конгресу русинів». Спостерігалась
відсутність у русинів єдиної кодифікованої літературної мови. В їхньому
середовищі прискорились асиміляційні тенденції. Відбувався процес
налагодження контактів між русинським рухом різних країн, зокрема –
завдяки світовим організаціям русинів.
У роботі окремо проаналізовано українсько-словацьке співробітництво у
сфері захисту прав національних меншин Словацької Республіки. Зокрема –
створення та робота Міжурядової Двосторонньої українсько-словацької
комісії з питань національних меншин, освіти і культури, сутність роботи
якої полягала в тому, щоб за згодою сторін приймати рекомендації для урядів
обох держав стосовно покращення становища відповідних національних
меншин. Однією з особливостей діяльності цієї Комісії було те, що її робота
була тісно пов’язана із Закарпаттям, події в якому на початку 1990-х рр. і
спонукали Українську державу шукати шляхи їх вирішення на міжнародній
5
5
арені. Також розкрито процес започаткування діяльності Української
державної програми підтримки українського населення Словаччини, основна
мета якої полягала у створенні та ефективному функціонуванні механізму
міжнародно-правового захисту інтересів зарубіжних українців, розв’язання
освітніх, культурно-духовних та інших проблем їхнього розвитку.
Стверджується, що саме ситуація у середовищі українців Словаччини стала
поштовхом до її напрацювання. Ужгородський державний університет був
задіяний до реалізації освітніх питань Програми, зокрема – зі Словаччиною.
Ключові слова: українці Словаччини, громадсько-культурне життя,
національне самовизначення, політико-правові засади, «Союз русинів-
українців Словацької Республіки», «Русинська оброда», Двостороння
українсько-словацька комісія з питань національних меншин, освіти і
культури, державна програма, українська діаспора, національне
законодавство.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
15
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень. с.16
Вступ. с.17
PОЗДІЛ I. Історіографія, джерельна база та методологічні засади
дослідження. с.26
1.1. Історіографія проблеми. с.26
1.2. Джерельна база та методологічні засади дослідження. с.51
Висновки до Розділу 1. с.67
PОЗДІЛ II. Історичні детермінанти розвитку української національної
меншини в Чехословаччині та Словацькій Республіці. с.69
2.1. Політико-правові засади еволюції української національної меншини в
ЧССР. с.69
2.2. Актуалізація українського питання в ЧСФР і СР. с.98
Висновки до Розділу 2. с.116
PОЗДІЛ III. Суперечності процесу національного самовизначення
української меншини у період суверенізації Словаччини (1989-1995 рр.).
3.1. Створення та діяльність «Союзу русинів-українців Словацької
Республіки». с.118
3.2. Внутрішні та зовнішні чинники усамостійнення та активізації діяльності
«Русинської оброди» в Словаччині. с.141
Висновки до Розділу 3. с.158
PОЗДІЛ IV. Українсько-словацьке співробітництво у сфері захисту прав
національних меншин Словацької Республіки. с.160
4.1. Діяльність Міжурядової Двосторонньої українсько-словацької комісії з
питань національних меншин, освіти і культури. с.160
4.2. Програмні засади України щодо підтримки української діаспори
Словаччини. с.169
Висновки до Розділу 4. с.180
Висновки. с.182
Список використаних джерел та літератури………………………с. 191
|
|
|
