Юлія Алєксєєва » Харківське губернське жандармське управління (1867-1917 рр.): історико-правове дослідження
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Харківське губернське жандармське управління (1867-1917 рр.): історико-правове дослідження

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 10.03.2025
Твір змінено: 10.03.2025
Завантажити: pdf див. (1.3 МБ)
Опис: Алєксєєвa Ю. А. Харківське губернське жандармське управління
(1867−1917 рр.): історико-правове дослідження. – Квaлiфiкaцiйнa нaуковa прaця
нa прaвaх рукопиcу.
Диcертaцiя нa здобуття нaукового cтупеня кaндидaтa юридичних нaук
(докторa фiлоcофiї) зa cпецiaльнicтю 12.00.01 «Теорія та історія держави і
права; історія політичних і правових учень» (081 – Прaво). – Хaркiвcький
нaцiонaльний унiверcитет внутрiшнiх cпрaв, Хaркiв, 2018.
Дослідження присвячене комплексному вивченню організації та
діяльності територіальних органів Корпусу жандармів в Харківській губернії,
як складової частини репресивно-карального апарату Російської імперії.
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження
та рівень її опрацювання, визначаються мета і задачі, об’єкт, предмет і методи
дослідження, наукова новизна отриманих результатів, їх апробація, міститься
інформація щодо публікацій, структури та обсягу дисертації.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняній історико-
правовій науці репрезентовано комплексну історико-правову аналітичну працю,
в якій всебічно розглянуто організацію та діяльність територіальних органів
Корпусу жандармів (політичної поліції) як складової частини репресивно-
карального апарату Російської імперії на прикладі Харківського губернського
жандармського управління..
Практичне значення результатів дослідження виявляється в тому, що
сформульовані в ньому положення, історико-правові оцінки, теоретичні
концепти, пропозиції, висновки й рекомендації доповнюють та розвивають
наукові знання про особливості організації та діяльності територіальних органів
Корпусу жандармів як складової частини репресивно-карального апарату
Російської імперії на прикладі Харківського губернського жандармського


3
управління. Одночасно вони на концептуальному рівні сприяють визначенню
контурів подальшої модернізації сучасної системи правоохоронних органів та
органів зі спеціальним статусом, які забезпечують національну безпеку України.
З’ясовуючи регіональну специфіку репресивно-карального апарату, слід
мати на увазі, що компетенція і масштаб діяльності спецслужб значною мірою
визначаються розвитком і станом суспільного ладу. Тож тривалий час існуючі в
українських землях жандармські округи цілком відповідали наявним державним
потребам. Та реформи 1860-х років, розвиток капіталістичних відносин та його
наслідки викликали необхідність перебудови усієї нормативно-правової бази
імперії, її державного механізму і в першу чергу політичної поліції як органу,
що мав швидко й адекватно реагувати на нові виклики.
Такими органами і стали губернські жандармські управління. Процес
становлення нової структури на Харківщині розтягнувся майже на рік.
Відповідні накази були підписані ще у 1867 р., проте запрацювала нова установа
з наступного року.
Українська історіографія вивчення проблем політичної поліції пройшла
істотну еволюцію, спочатку розвиваючись у руслі радянської історіографії, а
нині – в контексті світових тенденцій розвитку історико-правової науки. В
Україні склалася наукова школа з вивчення проблематики історико-правових
аспектів минулого спецслужб і правоохоронних органів. Більшість таких
дослідників входять у Міжнародну асоціацію істориків права.
Прогалина у вивченні Харківського ГЖУ цілком заповнюється
матеріалами жандармського діловодства, зосередженими в архівних сховищах.
Серед них найбільшу цінність мають циркуляри з тлумаченнями правових
норм, підзаконні нормативні акти, звітність та службове листування. Окрему
категорію становлять матеріали дізнань, що дають можливість всебічного
аналізу правозастосування царськими спецслужбами. Значну цінність мають і
матеріали стройової частини, зокрема, послужні списки, що дають змогу


4
відтворити просопографічний портрет харківського жандарма, поповнивши
напрацювання української юридичної біографістики.
Політична поліція Російської імперії пройшла тривалу еволюцію на шляху
вдосконалення методики своєї роботи. Діяльність Харківського губернського
жандармського управління здійснювалася в рамках загальних закономірностей
розвитку політичної поліції, але з урахуванням специфіки, географічного,
економічного і політичного становища губернії. Загалом жандармам удалося
тримати під контролем діяльність політичних партій, громадських організацій,
але впоратися з усіма формами громадського протесту, викликаного безправним
становищем особистості в умовах самодержавства, було неможливо. У
результаті губернське жандармське управління розділило долю решти органів,
що забезпечували охорону державної безпеки Російської імперії, існування її
державного і суспільного устрою.
Основними напрямами діяльності ГЖУ були розшук, спостереження і
провадження дізнань. До 70-х років XIX ст. основною діяльністю чинів
жандармського управління була наглядова. Жандарми по всій країні намагалися
встановити контроль над суспільством, не були винятком і харківські жандарми.
Закон і Положення від 19 травня 1871 року змінили цей стан справ, і до
функцій губернського жандармського управління було додано провадження
дізнань у справах про державні злочини. Цей напрямок став основним у
діяльності ГЖУ. На відміну від спостережної, діяльність з провадження дізнань
була законодавчо регламентована. Водночас відбувались істотні зміни
жандармського інструментарію. Якщо навіть у другій половині ХІХ ст. вагоме
місце у ньому займало зовнішнє спостереження з відповідними силами та
методами, то вже на початку ХХ ст. на чільне місце виходить спостереження
внутрішнє. Навіть створення мережі «охранок», пріоритетом у діяльності яких
була якраз агентурна робота, істотно ситуацію не змінило.


5
Зростання антиурядових виступів і поширення революційних ідей у
російському суспільстві на початку XX ст. зумовило зміни в методах діяльності
жандармів. У ході революції 1905−1907 рр. змінилися також напрями
політичного розшуку і його організація. Пріоритетними стали перевірка
паспортів, пошуки зброї та державних злочинців, які належали до підпільних
політичних партій та організацій. У зв'язку з терористичними актами партії
соціалістів-революціонерів особливо актуальним стало забезпечення безпеки
імператорської сім’ї, вищих чиновників і представників іноземних держав.
Державною владою на жандармських чинів було покладено широкі
обов'язки: від виконання загальнополіцейських функцій до політичного
контролю за населенням. Виконання чималої кількості непрямих обов'язків
позначалося на якості основного напряму діяльності «блакитних мундирів» −
політичному розшуку.
Логіка ж розвитку державного апарату в останнє десятиліття існування
царизму зумовила те, що на чолі репресивно-каральної системи стала
бюрократична установа, далека від безпосередньої діяльності. Особливо
яскраво її природа проявилась під час криз. Як наслідок, підпорядкування
жандармів Департаменту поліції перетворювалось на номінальне, а саме ГЖУ –
на великою мірою самодостатню структуру, не інтегровану у загальнодержавну
безпекову систему. Зумовлювалось це не стільки слабкою організацією
політичного розшуку, скільки загальною кризою самодержавства, його
державного апарату.
Ключові слова: національно-визвольний та революційний рух,
національна безпека, правоохоронні органи, політична поліція, губернське
жандармське управління, охранка, політичний нагляд, політичний розшук,
контррозвідувальна діяльність, дізнавальна діяльність.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.