За абеткою
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я A B C D F G H I J K M N O P R S U W Z

Ельміра Ахмедова » Євроінтеграційні процеси в Турецькій Республіці: історико-правове дослідження

[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Євроінтеграційні процеси в Турецькій Республіці: історико-правове дослідження

Дисертація


Написано:	2020 року

Розділ:	Наукова

Твір додано:	30.09.2024

Твір змінено:	30.09.2024

Завантажити:	pdf ^див. (1.8 МБ)

Опис:	Ахмедова Е. Р. Євроінтеграційні процеси в Турецькій Республіці: історико-правове дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». – Маріупольський державний університет; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2020. Дисертацію присвячено дослідженню актуальних проблем взаємовідносин Турецької Республіки з Європейським Союзом у контексті вступу Турецької Республіки до цього міжнародного міждержавного інтеграційного об’єднання. Розглядається проблема розширення Європейського Союзу після укладення Лісабонського договору в контексті проблематики функціонування самого Європейського Союзу та можливих трансформаційних процесів. Досліджується політико-правова позиція держав-членів Європейського Союзу щодо вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу. Визначено, що розширення Європейського Союзу на сучасному етапі має занадто складний і неоднозначний характер через свої масштаби та різноманіття. Доведено, що Європейський Союз більше не бажає розширення через існування цілої низки структурних проблем у країнах-аплікатах, серед яких – незавершена індустріалізація, приватизація, високий рівень безробіття, великий державний борг тощо. Суттєвими недоліками розширення Європейського Союзу стануть його неоднорідність і слабкість у політичній сфері, втрата внутрішньої цілісності та єдності, негативний вплив нових держав-членів на демократизацію Європейського Союзу. Аргументовано, що Лісабонський договір ознаменував собою рішучий крок у напрямку зміцнення стратегії поглиблення співпраці з Європейським Союзом, залишаючи при цьому місце для міжурядової співпраці без набуття 3 повноправного членства у Європейському Союзі. Він покликаний забезпечити шляхи гнучкої інтеграції (з деякими практичними методами диференційованої інтеграції) з метою подолання жорсткості інституційних і формальних умов Європейського Союзу в деяких сферах. Він включає як низку вже існуючих форм диференційованої інтеграції, так і посилене співробітництво або відмову від нього, а також додає деякі нові форми структурованого співробітництва. Стверджується, що Лісабонський договір пов'язаний з безпосереднім інтегруванням Турецької Республіки у Європейський Союз, оскільки відносно гнучкі межі майбутньої інтеграції Європейського Союзу дозволятимуть певне збереження автономії країни, але для самої Турецької Республіки такий розвиток подій буде зовсім не прийнятним. Дослідження політико-правової позиції держав-членів Європейського Союзу щодо вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу свідчить про існування найпотужнішого аргументу «проти», а саме економічної сторони питання. Встановлено, що держави-члени Європейського Союзу вважають, що Європейський Союз не в змозі оплатити таке злиття, оскільки одна тільки Турецька Республіка потребує стільки ж коштів, скільки усі десять країн, що вступили до Європейського Союзу 1 травня 2004 року. Рівень турецької економіки все ще далекий від європейського, а для того, щоб підтягнути Турецьку Республіку до європейських стандартів життя, необхідні величезні й системні зусилля з перерозподілу коштів від європейських платників податків, а це виснажуватиме Європу без гарантії на успіх у самій Турецькій Республіці. При подальшому погіршені ситуації у сфері прав людини та подальшій відмові Турецької Республіки від принципу світськості на користь ісламізму, очевидно, що країну виключать з Ради Європи, а позиція держав-членів Європейського Союзу щодо набуття країною членства в європейському клубі стане переважно «проти». Дослідження участі Турецької Республіки в процесах європейської інтеграції включає системний аналіз реформ правлячої Партії справедливості та 4 розвитку у світлі інтеграції законодавства Турецької Республіки до законодавчої бази Європейського Союзу. Розглядається стан захисту прав людини як обов’язкового стандарту міжнародного права на шляху вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу. Проаналізовано відповідність законодавства Турецької Республіки вимогам митного союзу в аспектах її досягнення та проблем щодо такої відповідності. Встановлено перспективи інтеграції Турецької Республіки у сферу зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу. Відзначається, що широкомасштабні реформи у сфері демократії, верховенства закону та прав людини в Турецькій Республіці, що були здійснені під керівництвом Партії справедливості та розвитку, дають можливість стверджувати, що вплив гармонізаційних пакетів на життя країни став революційним, оскільки саме вони позитивно змінили чинне законодавство Турецької Республіки у законодавчій, виконавчій і судовій сферах. Європеїзація законодавства Турецької Республіки також була успішною з точки зору зміцнення позицій громадського суспільства в країні шляхом демократизації реформ в області права та сприяння розуміння народом Турецької Республіки сутності європейських норм і реформ. Водночас стверджується, що європеїзація законодавства Турецької Республіки в багатьох сферах, включаючи сферу соціальної політики, екології, міграції та політики притулку, залишалась дуже слабкою через існування внутрішніх факторів у країні. Аргументується, що часовий період 2011–2020 років характеризується чималим спадом інтенсивності проведення будь-яких реформ Європейського Союзу в Турецькій Республіці, а також початком подій, що призвели в майбутньому до численних і грубих порушень вже реформованого законодавства Турецької Республіки відповідно до потреб Європейського Союзу. Аргументується, що Турецька Республіка здійснила широкомасштабний процес реформ з метою забезпечення фундаментальних прав і свобод людини в країні. Доведено, що чималі досягнення Турецької Республіки були пов’язані з 5 відміною смертної кари, прийняттям і виконанням на практиці політики «нульової толерантності» щодо знущань та нелюдського поводження з людьми, приведенням у відповідність до демократичних норм громадсько-воєнних відносин у країні, прийняттям законодавчих актів, метою яких є забезпечення гендерної рівності, прийняттям Закону про виплату компенсацій жертвам тероризму тощо. Події 16 червня 2016 року фактично нівелювали усі досягнення Турецької Республіки у сфері прав людини та ще більше загострили складне соціально-політичне становище. Наголошується, що на сьогоднішній день існує чималий ризик повернення країни до практики смертної кари, що назавжди залишить в минулому євроінтеграційні амбіції сучасної Турецької Республіки. Доведено, що в країні спостерігається тривожна регресія в бік авторитарного й ісламістського напрямку, а вищі посадові персони, зокрема президент, та його прибічники заявляють, що не відступлять від намірів покарати винних і навести порядок у країні. Проведений аналіз економічних відносин Турецької Республіки з Європейським Союзом у рамках митного союзу дав змогу констатувати, що саме він довгий час уявляв собою важливий наріжний камінь в інтеграції держави до Європейського Союзу. Наявність діючої ринкової економіки з рівнем макроекономічної стабільності, передбачуваний інвестиційний клімат, достатні людські та матеріальні ресурси, розвинена інфраструктура, ефективний вплив уряду країни на приведення законодавства Турецької Республіки у відповідність до нормативно-правової бази Європейського Союзу, підтримка малого та середнього бізнесу, успішна торговельна інтеграція з державами-членами Європейського Союзу тощо дозволили Турецькій Республіці стати достатньо привабливим партнером для усього європейського бізнесу. Разом з тим доведено, що процес виконання вимог митного союзу навіть після 20-ти років його існування є дещо незавершеним, а наявність позитивної динаміки розвитку економіки Турецької Республіки не означає, що вона могла б приєднатися до Європейського Союзу найближчим часом. 6 Комплексний аналіз питань співробітництва Турецької Республіки та Європейського Союзу у сфері оборони дозволяє констатувати, що Турецька Республіка могла б відігравати роль стратегічного партнера Європейського Союзу, враховуючи потужну армію Турецької Республіки: наземні, воєнноморські сили, воєнно-промисловий комплекс тощо. Доведено, що Турецька Республіка знаходиться на перехресті практично кожного питання, яке має велике значення для європейського континенту – включаючи НАТО, Балкани, Кіпр, Егейське море, санкції щодо Іраку, відносини з Росією на Кавказі та в Центральній Азії, транзитні маршрути каспійської нафти та газу тощо, та може відігравати важливу роль у Європейському середземноморському співробітництві. Незаконна міграція є також одним з найважливіших факторів, що загрожують безпеці Європейського Союзу, а Турецька Республіка розглядається як коридор для транзиту величезних мас населення з країн Центральної Азії та Близького Сходу до Європи. Аргументується, що Турецька Республіка у вирішенні цього питання може бути державою-посередником у регіоні, а Європейський Союз відіграватиме в цьому процесі рішучу роль. Розкриття й аналіз актуальності проблеми вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу супроводжується історико-правовим аналізом становлення, поняття й особливостей поширення феномену «євроскептицизму» в Турецькій Республіці, євроінтеграційних амбіцій політичної еліти та її народу. Всебічний аналіз феномену євроскептицизму в Турецькій Республіці вказує на можливе існування як гнучкої, так і відкритої, тобто категоричної опозиції до процесу європейської інтеграції Турецької Республіки та є характерним як для політичних сил сучасної Турецької Республіки, так і для широких верств її населення. Наголошується, що євроскептицизм Турецької Республіки характеризується поділом на дві категорії – жорсткий та м’який, причому жорсткий євроскептицизм означає відкриту та категоричну відмову від європейської інтеграції як в економічному, так і в політичному плані. Доведено, що зростання антиєвропейських настроїв пояснюється довгостроковою принциповою 7 опозицією самого Європейського Союзу щодо Турецької Республіки, зростанням впевненості у собі Турецької Республіки, а також нескінченними суперечками між державами-членами Європейського Союзу відносно європейських характеристик Турецької Республіки, що вкрай зруйнували довіру турків до Європейського Союзу як до інституту. Окремо досліджуються: вплив європеїзації Турецької Республіки на вирішення проблеми Кіпру; турецько-грецькі відносини на сучасному етапі в контексті вирішення Егейської суперечки та загрози casus belli в Егейському морі; позиція Турецької Республіки та держав-членів Європейського Союзу щодо вирішення вірменського питання в контексті європеїзації останньої та міжнародно-правових наслідків визнання геноциду вірмен 1915 року. Зазначається, що невирішення наведених проблем суттєво гальмує європейську інтеграцію держави та заважає реалізації її проєвропейських амбіцій. Визначено актуалізацію відбудови стратегічних відносин між Турецькою Республікою та Україною, розвиток їх відносин з точки зору інтенсифікації двостороннього співробітництва та набуття ними членства у Європейському Союзі. Системний аналіз перспектив співробітництва між Україною та Турецькою Республікою дозволяє дійти висновку, що для України, враховуючи швидку зміну ситуації у світі, появу нових регіональних і глобальних акторів та виокремлення нових пріоритетів зовнішньополітичного курсу Турецької Республіки, є важливим є не тільки вивчення інтеграційного досвіду Турецької Республіки, але й визначення конкретних напрямків співробітництва. Аргументовано, що активізація та розбудова нового формату співробітництва з Турецькою Республікою у сфері диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, забезпечення активної ролі України у формуванні нової системи транспортних комунікацій на Євразійському просторі та транзиту енергоносіїв із Близького Сходу та Каспію до Європи могло би стати міцною складовою становлення політично-економічно діалогу. Стверджується, що Україна та Турецька 8 Республіка взаємно доповнюють транспортно-комунікаційний коридор між Європою, Азією та Близьким Сходом і в такій якості є бажаними політичними та економічними партнерами для держав євразійського простору. Акцентується чимала увага на тому, що після спроби військового перевороту в Турецькій Республіці 16 липня 2016 р. у Європейському Союзі не залишилося країни, яка б з розумінням сприйняла усі події, що відбуваються в її політичній сфері. Стверджується, що фактичною підставою для призупинення переговорів щодо вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу може стати ст. 5 Рамкової Угоди між Європейським Союзом і Турецькою Республікою, яка передбачає, що в разі серйозного і постійного порушення в Турецькій Республіці принципів свободи, демократії, поваги прав людини та основних свобод і верховенства закону, на якому заснований Союз, Європейська Комісія, за своєю власною ініціативою або на вимогу однієї третини держав-членів, має право рекомендувати призупинення переговорів і запропонувати умови для можливого відновлення переговорів. Ключові слова: євроінтеграція, Турецька Республіка, розширення Європейського Союзу, Копенгагенські критерії, євроскептицизм, законодавчі ініціативи, права людини, Кіпрська проблема, Егейська суперечка, геноцид вірмен.

Зміст:	[натисніть, щоб розгорнути] ЗМІСТ СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ ………………………20 ВСТУП………………………………………………………………………………...21 РОЗДІЛ 1. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІНТЕГРАЦІЮ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ДО ЦІЄЇ СПІЛЬНОТИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА…………30 1.1 Розширення Європейського Союзу після укладання Лісабонського договору в контексті функціонування самого Європейського Союзу та можливих трансформаційних процесів..............................................30 1.2 Політико-правова позиція держав-членів Європейського Союзу щодо вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу………….......54 Висновки до розділу 1…………………………………………………...74 РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРЕЦЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПРОЦЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ…………………………………………………...77 2.1 Реформи Партії справедливості та розвитку у світлі інтеграції законодавства Турецької Республіки до законодавчої бази Європейського Союзу та їх вплив на правові процеси…………….......77 2.2 Діяльність Турецької Республіки щодо нормативно-правової регламентації та реалізації захисту прав людини як обов’язкового міжнародно-правового регіонального стандарту на шляху її вступу до Європейського Союзу………………………………………………..100 2.3 Актуальні питання відповідності національного законодавства Турецької Республіки вимогам Митного союзу Європейського Союзу……………………………………………………………………..112 2.4 Перспективи правової інтеграції Турецької Республіки у сферу зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу……126 Висновки до розділу 2………………………………………………......141 19 РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ НАПРЯМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСТУПУ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ……………144 3.1 Поняття й особливості поширення «євроскептицизму» в Турецькій Республіці в контексті динаміки євроінтеграційних амбіцій політичної еліти та народу Турецької Республіки, його вплив на правові характеристики цих процесів……………………………………….......144 3.2 Вплив тенденції європеїзації Турецької Республіки на міжнародно- правові основи вирішення проблеми Кіпру……………………………161 3.3 Турецько-грецькі відносини в контексті об’єктивізації вирішення Егейського спору та загрози casus belli в Егейському морі: міжнародно- правова характеристика………………………………………………....178 3.4 Співвідношення європейських намагань Турецької Республіки та необхідності вирішення питання геноциду вірмен Отаманською імперією 1915 року: політико-правові аспекти………………………...191 3.5 Правові та організаційні засади побудови стратегічних відносин між Турецькою Республікою та Україною в контексті перспективи набуття ними членства в Європейському Союзі………………………………..204 Висновки до розділу 3…………………………………………………...217 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..221 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….226 ДОДАТКИ…………………………………………………………………….260

Відгуки читачів:

Поки не додано жодних відгуків до цього твору.

Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.

Про сайт | Правовласникам | Мапа сайту

Авторів: 27646 Творів: 82070