Чому «Чти́во», а не «Читво́»?

Нас часто запитують чому бібліотека називається «Чти́во», а не «Читво́». Багато хто думає, що слово «чти́во» — це калька з російської, а от «читво́» — справжнє українське слово, а отже бібліотеку слід негайно перейменувати.

Твердження, що слово «чти́во» не українське чи неоукраїнське є абсолютно безпідставним. Якщо відкинути особисті переконання та погляди і заглянути до 11-томного Словника української мови, він же Академічний тлумачний словник, (1970-1980) та похідного Великого тлумачного словника сучасної української мови (уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел, 2005), то можна знайти значення слова «чти́во»:

ЧТИВО, -а, с., розм. 1. збірн. Книги, твори для читання. 2. Читання, читка.

Натомість слова «читво́» у словнику немає, що дає цілком обґрунтовані підстави вважати, що слово «читво́» є або локальним діалектизмом, або дуже рідковживаним і тому до словника воно не потрапило. Або ж про нього просто забули.

Отже, вживання для назви бібліотеки саме слова «чти́во» є цілком логічним і виправданим. Назва і надалі залишатиметься такою ж, як є зараз.

P.S. Крім того, звідки така впевненість, що «чти́во» — це калька з російської. Як відомо з історії, в часи Русі культурно-просвітницьким центром був Київ, звідки освіта розповсюджувалася на інші підлеглі Русі землі чи сусідні князівства. Пізніше, на початку XVIII ст., освіту в Московії (прародичці РФ) впроваджували українські випускники Києво-Могилянської академії. Тому чиїм насправді є слово «чти́во» — це питання, над яким Вам варто задуматися.

 Написано: 13.05.2009
Змінено: 11.09.2017