Юрій Попсуєнко
 
 

Юрій Попсуєнко

Ю. Сергієнко
нар. 07.06.1940
Україна
(українець)

 

 

Попсуєнко Юрій Георгійович (псевд.: Юрій Сергієнко, Юрій Скачко) (7.06.1940, м. Джанкой, тепер АР Крим) — український перекладач, журналіст, член Національної Спілки Письменників України (1979), член Національної Спілки журналістів України (1975). Закінчив (1964) філологічний факультет (спецкурс — полоністика) Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював коректором, редактором у вид-ві «Дніпро» (1963–1967), редактором, зав. редакції і гол. редактором вид-ва «Молодь» (1967–1998), гол. редактором видавничого газетно-журнального концерну «РІА-Прес» (1992–1996), гол. літературним експертом «Банківської Енциклопедії України») (1999–2000), зав. відділу редакції журналу «Трибуна» (2001), гол. редактором Видавничого дому «Києво-Могилянська Академія» (2001–2003). З 2003 — провідний науковий редактор вид-ва «Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. Заслужений працівник культури України та Польщі.

Автор низки перекладів з англійської, польської, російської, шведської мов (вийшло понад тридцять книжок). З польської: «Дивак» Р. Мєрніка (1966), «Пригоди вісьмох справедливих» Р. Лісковацького 1967), «Далекі зорі» М. Варненської (1969), «Відпустка на Адріатиці» З. Посмиш (1972), «Діснейленд» Ст. Дигата (1973), «Остання ніч у Сьюдад-Трухільйо» А. Виджинського (1974), «В Розтоках» Вл. Оркана (1976), «Вождь справедливих» Р. Лісковацького (1977), «Анелька» Б. Бруса (1978), «Покоління» Б. Чешка (1980), «Кінець канікул» Я. Домагаліка (1981), «Витівки Йонатана Коота» Я. Пишмановського (1988), «Правила життя» Я. Корчака (1989), «Голем XIV» Ст. Лема (1990), «Алхімія слова» (1991) та «Король життя» Я. Парандовського; з англійської: повісті та оповідання Е. Міттельхольцер (1967), Дж. Хірна (1967), Ф. Х. Сіоніла (1970), Ф. Боноскі (1976), К. Воннегута (1976), Г. Гаррісона (1980), Ф. Макдональда (1988); зі шведської: романи Бу Балдерсона (1988), Яна Мортенсона (1990); з російської: повісті П. Сєвєрова (1973), В. Зайця (1986), М Єрьоміна (1986), С. Бородіна (1990), О. Волкова (1993, 2002).