Волонтир Олена » Політика польської влади у галузі освіти у Волинському воєводстві (1921−1939 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Політика польської влади у галузі освіти у Волинському воєводстві (1921−1939 рр.)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 25.10.2018
Твір змінено: 25.10.2018
Завантажити: pdf див. (3 МБ)
Надрукувати: Замовити цю книгу в паперовому вигляді (довідка)
Опис: Волонтир О. О. Політика польської влади у галузі освіти у Волинському
воєводстві (1921−1939 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». − Київський національний
університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і
науки України, Київ, 2018.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню державної політики
польської влади у галузі освіти на територіях Волинського воєводства у
міжвоєнний період за часів Другої Речі Посполитої.
Міжвоєнний період в історичній науці є предметом широких та
багатовекторних досліджень і періодично опиняється в центрі багатьох наукових
дискусій. Однією з характерних рис внутрішньої політики Польської держави
20-х – 30-х рр. ХХ ст. вважається зміна ідеологічних парадигм керівної ланки.
Суб’єктом цих змін стала освітня політика, що розглядалася у якості основних
факторів асиміляції національних меншин та їхньої швидкої інтеграції до
польського суспільства.
Внаслідок проведеного порівняльного аналізу зарубіжної та української
історіографії автором зроблено висновок, що польські дослідники приділи значно
більше уваги питанням освітньої політики Другої Речі Посполитої в міжвоєнний
час як на загальнодержавному рівні, так і на землях Волинського воєводства.
Зокрема, у працях іноземних науковців набагато ширше розкриті аспекти
шкільної освіти стосовно національних меншин, а саме німців, євреїв, чехів,
росіян. Встановлено, що у працях авторів новітнього періоду найбільш відчутна
критична позиція відносно внутрішньої політики Другої Речі Посполитої щодо
національних меншин та освітньої політики як один із інструментів її
впровадження на підконтрольних територіях.
У науковому дослідженні здійснено детальний аналіз маловідомих
архівних документів, опублікованих джерел, матеріалів преси. Зокрема, 3
автором показано особливості запровадження та реалізації повного
реформування освітньої сфери на територіях підконтрольних Польській
державі у міжвоєнний період, а саме у 20-х – 30-х рр. ХХ ст.
Дисертантом чітко простежено ключові аспекти організаційного становлення
владної вертикалі державного управління Другої Речі Посполитої на території
Волинського воєводства та особливості їх адміністративних повноважень.
Зокрема, характеризуючи принципи функціонування польських органів
управління освітою на Волині, автор вважала за доцільне виділити два основні
етапи у сфері організації освітнього життя та діяльності освітньої системи
управління Польської держави.
Встановлено, що саме у перший період серед основних засад діяльності
освітніх державних органів чітко прослідковуються такі провідні риси як
прагнення повної централізації управління системою освіти в Другій Речі
Посполитій. На законодавчому рівні такі бюрократичні наміри були підсилені
законом «Про тимчасовий устрій шкільної влади» 1920 р., за яким всю повноту
влади в цій сфері отримало Міністерство релігійних визнань та народної освіти.
З’ясовано характерні тенденції для розвитку освіти на Волині після
прийняття Сеймом Другої Речі Посполитої закону «Про новий устрій польського
шкільництва» у 1932 р. Вважається, що саме з цього часу й розпочався другий
період у розвитку освіти в Польській державі, який фактично і поклав початок
реформуванню галузі. Складовими частинами цієї реформи стало прийняття
низки нормативно-правових актів, які мали бути невідкладно реалізовані на
практиці, серед найбільш значимих: розпорядження президента Другої Речі
Посполитої про організацію районних шкільних рад від 4 липня 1933 р.; введення
з 1 жовтня 1933 р. до складу шкільної ієрархії посади шкільного інспектора тощо.
Простежено, діяльність структури Міністерства релігійних визнань та
народної освіти. Зокрема, у його апараті було створено 5 департаментів.
Відповідно до функціональних повноважень, до сфери компетенції кожного
підрозділу належала координація роботи конкретно визначеного напрямку,
починаючи від шкільної, вищої та професійної освіти та закінчуючи підготовкою 4
викладачів для навчальних закладів різного ступеню. Автором доведено, що
упродовж початку 1920-х рр. низкою прийнятих нормативно-правових актів було
врегульоване питання діяльності як шкільної освіти так професійної освіти, що
вказує на створення певного законодавчого підґрунтя для розвитку освітнього
процесу на підконтрольних Другій Речі Посполитій землях.
У процесі дослідження дисертантом охарактеризовано підходи та
методику організації відповідних державних структур, які здійснювали
контроль за функціонуванням закладів освіти на Волині. Зокрема, визначено
основні тенденції освітньої політики польської влади стосовно національних меншин,
що проживали на території Волинського воєводства в 1921−1939 рр.
На основі залучення широкого кола статистичних матеріалів, у тому числі
архівних джерел та періодики міжвоєнного періоду, проаналізовано динаміку
функціонування освітніх закладів державного та приватного типу. Завдяки цьому
автору вдалося простежити політику Другої Речі Посполитій щодо мови навчання
і тенденцій виховного процесу в закладах освіти, де здобували освіту діти
нацменшин.
Встановлено, що впродовж першої половини 1920-х рр. стратегічна мета
польського уряду була спрямована на поступове скорочення державних шкіл із
національними мовами викладання та заміну їх двомовними або польськими
школами. Водночас шкільна реформа 1924 р. на законодавчому рівні унормувала
створення двомовних або ж так званих «утраквістичних» – шкіл, які представляли
основний тип державних шкіл для нацменшин у Польській державі.
Після приходу до влади режиму «санації» внаслідок травневого перевороту
1926 р. відбулась зміна державної політики стосовно національних меншин. Так,
на заміну національній асиміляції, пропагованій ендеками, прийшла політика
державної асиміляції та прометеїзму. Встановлено, що реалізацію цієї політики на
Волині було покладено на Г. Юзевського, який розпочав так званий «волинський
експеримент». Його стратегічною метою була повна інтеграція Волині до складу
Другої Речі Посполитої. 5
У процесі дослідження доведено, що шляхи реалізації свого плану воєвода
Г. Юзевський вбачав у якомога тіснішій взаємодії волинських земель з іншими
територіями Польської держави, взаємопроникнення польської та української
культур. Водночас позитивним наслідком його діяльності в освітній галузі став
розвиток системи початкової освіти, що проявилось у збільшенні як навчальних
закладів цього рівня, так і учнів охоплених освітою.
Простежено, що завдяки реалізації основних засад освітньої реформи 1932 р.
стало можливим позитивне вирішення питання давно назрілої проблематики у
сфері дошкільної, початкової, середньої та професійної школи. Вказані освітні
інституції були організаційно впорядковані та структуровані у відповідності до
тогочасних державних стандартів Другої Речі Посполитої. Водночас законом не
передбачалося жодних змін щодо початкових та середніх шкіл для національних
меншин. У зв’язку з чим щодо шкільництва нацменшин діючими залишалися
закони, прийняті в 1924 р.
У процесі дослідження встановлено, що у структурі діяльності професійні
школи виділяли три рівні: фахові школи нижчого рівня, гімназійного та ліційного,
а також спеціальні курси, які розрізнялися за обсягом наданих практичних знань.
Натомість за формою власності вказані навчальні заклади виокремлювали в такі
підгрупи: державні, приватні та органів самоврядування. Автором з’ясовано, що
на території Волинського воєводства переважно функціонували заклади
ремісничого, торгівельного та сільськогосподарського типів, що насамперед було
пов’язано із специфікою економічного розвитку регіону та потребою у
забезпеченні кадровим потенціалом.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше у вітчизняній
історичній науці копмлексно досліджено політичну стратегію Польської держави
у сфері освіти на території Волинського воєводства у 20-х – 30-х рр. ХХ ст. У
результаті здійсненого наукового пошуку було уточнено засади діяльності
закладів початкової та середньої освіти на Волині, більш грунтовно проведено
аналіз функції державних органів управління освітою та їх значимість у реалізації
реформ, окреслених польською правлячою верхівкою. 6
Дисертантом переглянуто результати досліджень вітчизняних та іноземних
авторів, здійснено сучасні історіографічні оцінки наукової публіцистики з історії
освіти Волині у міжвоєнний період за часів Другої Речі Посполитої, також
встановлено актуальні проблеми та розставлено акценти у перспективності
подальших досліджень з обраної проблематики.
Враховуючи специфічність тогочасної Польської держави, насамперед за
етнографічною складовою народонаселення, доповнено висновки науковців щодо
особливостей розвитку освіти національних меншин у Волинському воєводстві та
удосконалено ключову роль приватного шкільництва в цьому процесі. Зокрема,
ідею подальшого розвитку дослідження у цьому контексті запропоновано
зосередити саме на ролі політичної концепції Г. Юзевського у формуванні
державної політики в галузі міжнаціональних відносин.
Дисертантом доведено, що подальша актуальність досліджень обраної тематики
сприятиме більш глибокому розумінню важливості проведення спільних українсько-
польських досліджень наукового характеру, формуванню об’єктивних знань про
основоположні принципи реалізації державної освітньої програми Другої Речі
Посполитої.
У дисертації з’ясовано стан наукової розробки теми, здійснено грунтовний
аналіз найбільш вагомих праць з обраної тематики, зазначено про їх переваги та
недоліки, окреслено джерельну базу дослідження та вказано ступінь її
репрезентативності у рамках проведеного наукового пошуку.
Основою теоретико-методологічної бази дослідження послугували принципи
історизму, об’єктивності та системності. Залежно від виконання поставлених
завдань використовувалися статистичний, порівняльно-історичний, проблемно-
хронологічний, логічний та інші методи. Зокрема, застосовані методи
класифікації та періодизації носили характер допоміжного навантаження при
аналізі історіографії й узагальненні джерельної бази дослідження, що дозволило
всебічно розглянути особливості державної політики Другої Речі Посполитої в
галузі освіти крізь призму наукових поглядів. У своїй сукупності використані
методи стали важливим механізмом для розкриття поставленої мети, 7
різностороннє вивчення обраної проблематики та отримання об’єктивних
результатів дослідження.
Основні положення та узагальнюючі висновки одержаних результатів роботи
можуть бути використані при підготовці лекцій, підручників, фахових праць з
всесвітньої історії, історії Польщі та історії України, а також для написання
окремих розділів навчальних посібників для студентів як історичних так
гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. Результати дослідження
послугують допоміжним матеріалом для розробки спеціальних курсів з історії
освіти 20-х – 30-х рр. ХХ ст. та інших наукових досліджень з дотичних тем, можуть
бути використані краєзнавцями у науково-дослідній роботі архівних та музейних
установ, навчальних закладів різних рівнів.
Ключові слова: освіта, шкільництво, Польська держава, Друга Річ
Посполита, Волинське воєводство, національні меншини, уряд ендеків,
«санаційний режим», польська влада, шкільна реформа 1932 р.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.