Олег Огірко
 
 

Олег Огірко

Доктор філософії, кандидат фізико-математичних наук, професор.
нар. 02.05.1956
Україна
(українець)


Огірко Олег Васильович - вчений у галузі християнської етики та біоетики, релігієзнавства,  педагогіки і психології, логіки, доктор філософії, канд. фіз.-мат. наук, доцент кафедри філософії та педагогіки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, професор кафедри українознавства Інституту Східної Європи.

Ним опубліковано понад 600 наукових праць з проблем духовного-морального, релігійного виховання молоді, з них 540 наукового  та 60 навчально-методичного характеру, а серед них навчальні посібники: “Релігієзнавство”. – Львів: ЛНУВМБТ ім. C.З. Гжицького, 2007. – 260 c. (у співавторстві); “Християнська етика для всіх”. – Львів, 2009. – 272 с.; “Релігієзнавство: проблеми і перспективи викладання” (у співавторстві). – Львів, 2011. – 316 с. (Гриф МОН України); Християнська етика: Навчальний посібник. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, Суми: В-во “Ярославна”, 2012. – 324 c.; Навчальна програма підготовки вчителів курсів духовно-морального спрямування (на основі християнського віровчення)// Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України. Інститут  інноваційних  технологій і змісту освіти (Гриф МОНУ). – К., 2012. – 70 с. (у співавторстві).

З 1991 по 1994 рр. навчався на курсах з християнської етики та християнської культури при Львівській Богословській Академії, здобувши спеціальність викладача основ християнської моралі та етики. У червні-липні 2002 р. проходив стажування у Центрі гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка, де долучився до розроблення магістерського курсу “Релігії і секуляризм в модерних суспільствах”. З квітня по червень 2005 р.  проходив стажування з основ психології і педагогіки на кафедрі педагогіки Львівського національного університету ім. І.Франка. З квітня по травень 2007 р.  проходив стажування з етики та естетики і релігієзнавства на гуманітарному факультеті Національного університету “Острозька Академія”. З травня по  червень 2010 р. пройшов стажування з основ психології і педагогіки та філософії освіти на гуманітарному факультеті Національного університету "Острозька академія". З лютого по квітень 2012 р. пройшов стажування з логіки, релігієзнавства і філософії на гуманітарному факультеті Національного університету "Острозька академія". З грудня 2012 р. по лютий 2013 р. пройшов стажування з основ психології і педагогіки на гуманітарному факультеті Національного університету "Острозька академія". З 1992 по 2017 рр. прийняв участь в підготовці близько 3500 вчителів християнської етики Львівської, Тернопільської, Рівненської,  Івано-Франківської, Київської, Вінницької, Черкаської, Хмельницької, Херсонської, Сумської, Житомирської, Донецької, Одеської областей та АР Крим. У 1999 р. нагороджений медаллю імені митрополита Андрея Шептицького за успіхи в підготовці вчителів християнської етики, а в 2008 р. відзначений подякою Президента України за активну науково-педагогічну працю.

Був залучений до участі в Проекті  Міністерства освіти і науки України “Духовно-моральне виховання молодого покоління в Україні” на базі створеної при Національному університеті "Острозька академія" Науково-дослідницької лабораторії християнської етики, християнської психології та християнської педагогіки. Бере участь в Громадській раді при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями. Є членом журі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування» в Національному університеті «Острозька академія» за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді в 2011-2014 рр.

У 2011 р. став співзасновником “Інституту генезису життя та Всесвіту”, який має за мету впроваджувати у вищі та загальноосвітні навчальні заклади ідеї: креаціонізму; духовно-морального виховання; апологетики. З 2011 р. член комісії з питань викладання християнської етики та виховання Львівської обласної ради. 

Основні результати наукової роботи висвітлювались на 70-ти міжнародних науково-практичних конференціях, конгресах і симпозіумах.