Дружина мандрівника в часі

Фільм якось непомітно зайшов.
А чтиво важкеньке...
Десь аж два роки осилював.
Одну половину, а потім, коли помітив дивну тенденцію суч.літу -- домучив і другу.

А тенденція таки нездорова -- відомі, читні автори раптом масово (у цьому столітті) коли пишуть про #хроносят -- то всі чомусь лише про їхню "важку кріпацьку долю..."
От і в цій книзі про це ж.

Тут типове #хроносятко, що може запросто виграти в лотерею мільйони доларів (аби купити хатинку). Тобто, фактично, цим самим відібирає гроші у звичайної людини, яка втрачає шанс на великий виграш. Та й на будь-який. Це вже не лотерея, а просто якийсь "збір коштів для #хроносят".
Для такої крадіжки легко придумуються виправдання:
"
На екрані мигає логотип лотереї Іллінойсу. Генрі нишпорить у кишені своїх штанів та протягує мені невеличкий клаптик паперу.– Тримай.Це лотерейний квиток.– О, Боже! Ти ж не…– Ш-ш, дивися.Представники лотереї, – серйозні чоловіки у костюмах, – дуже помпезно оголошують номери на вибраних у довільному порядку кульках, і ті один за одним з’являються на екрані. 43, 2, 26, 51, 10, 11. Певна річ, вони збігаються з цифрами на квитку, який у моїй руці. Представники лотереї вітають нас. Ми щойно виграли вісім мільйонів доларів.Генрі вимикає телевізор.– Вдалий трюк, правда?
...
Генрі задмухує сірника.– Це не має жодного значення, Клер. Ми могли би вигравати у лотерею щотижня протягом цілого року, якби захотіли. Та якщо у тебе з цим проблеми, то нічого страшного, обійдемося.
...
Якщо вважаєш, що ми розводимо на бабки штат Іллінойс, бабки, які вони витягнули шляхом махінацій у працьовитих лохів, тоді просто забудьмо про це. Впевнений, ми щось інше придумаємо, як заробити тобі на більшу студію.
...
"

Але #хроносятко тут, водночас постійно ниє (за допомогою автора) про свою нещасливість.
Бо має дуже "велику проблему" -- переміщення хаотичні і в них втрачаються всі речі, що не є частиною тіла.
І от, за десятиліття таких стрибків це #хроносятко, маючи де факто необмежені ресурси, не спромоглося натренувати своє тіло витримувати довкілля без одягу, взуття і т.п.

А от, наприклад, у книзі #Кідрук про справдніх індіанців справжньої Землі:
"
Ґрем вразився, помітивши, що мачігуенга босі. Він уявити не міг, як можна ходити по сельві невзутому.
"
А у фентезійній книзі #Ротфус “Ім’я вітру” (яка, втім, видається заснованою на давнішій версії нашої Землі) -- бездомні діти живуть впроголодь, в обносках, без взуття...:
"
Обмившись востаннє, я поглянув на свій старий одяг. Я вже кілька років не був таким чистим, а тому не хотів не те що в нього вдягатись, а й навіть торкатися. Якби я спробував його випрати, він би просто розпався.Я витерся насухо і
...
Він поглянув на мої ноги. Я мимоволі теж.Звісно, я був босий. У мене так давно не було взуття, що я вже й зовсім про нього не думав. Принаймні влітку. Взимку я мріяв про взуття.
,..– А в тебе, – повів він далі, – старі підошви як на такого юного хлопчиська: зі шрамами, мозолями. Такі ноги могли б цілий день бігти по камінню без взуття. У хлопців твого віку такі ноги з’являються лише одним шляхом.Він підняв на мене очі, показуючи, що це було запитанням. Я кивнув.,.....
...
Я ж не міг дозволити собі взуття. У мене була всього одна сорочка. Як я міг сподіватися провчитися в Університеті кілька років, щоб стати повноправним арканістом? Як я міг сподіватися на підвищення у званні без доступу до Архівів?Ще до полудня я довів себе до такого похмурого настрою, що ...
...
"

А тут -- доларовий мільйонер (або мільярдер, якщо заманеться) -- а не змогло загартувати своє тіло, аби мати змогу пережити кілька скрутних годин, поки за ним, гіпотетично, приїде лімузин...
А ще ж, мабуть, можна було би вкрити тіло татуюваннями, що імітують одяг, аби не бентежити народ.
Але воно всього цього не зробило. А просто скиглило... Сидячи на вкрадених мільйонах.
І от справді -- невже треба такого пожаліти??
Чи його дружину, що тими краденими мільйонами користувалась???

Та будьте ви прокляті, чортові хруні, якщо знаєте майбутнє, можете на нього впливати, але навіть не намагаєтесь зробити наш світ кращим...
А ми змушені нині нидіти на фронтах і потрошку, лише потрошку перемелювати плани скаженого диктатора, сподіваючись, що коли робимо це повільно, то йому таки не зірве дах, і він не влаштує Землі "ядерну зиму".
Бо якщо #хроносята існують, якщо вони пасуться на людських лотереях і т.п. -- то чому такі кризи взагалі можливі? Чому їх не усувають в зародку?? Кляті паразити. Трутні.