Тимур Литовченко » Орлі, син Орлика
| [додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного] | ||||||||||||||||||||||||||||||
 Орлі, син ОрликаРоман
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
Відгуки читачів:
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
21.11.2018 •
пані Тетяна
А останні хвилини життя до сліз пройняли. Взагалі, у книзі Григорій - сама обачність і досконалість, і справжньою людиною з плоті і крові відчувається в основному, спілкуючись із Оленою та передчуваючи близькість смерті.
Не хочу лестити, але, щиро кажучи, цікавішого історичного роману я ще не читала. Ваша робота справді гідна визнання. До речі, окрема подяка за хронологічну таблицю в кінці, вона теж багато чого прояснила, і взагалі, що може бути ціннішою знахідкою для студента, особливо коли він настільки залюблений в історію як адресат))) Зараз мені бракне слів, аби якнайточніше виразити свої почуття. Хочу просто ще раз подякувати вам. Ні краплі не шкодую, що обрала в якості подарунка саме вашу книгу. Вона безцінна. P. S. Найбільший плюс у тому, що написано все чистісінькою українською мовою, моя повага)
21.11.2018 •
пані Тетяна
Шановний пане Тимуре, хочеться просто подякувати вам за книгу. Такою історією як у нашого народу треба пишатись, але ж хто про ту історію знає... Особисто я була знайома з іменами І. Мазепи та П. Орлика лише зі шкільного підручника історії (тобто фактично не знала про них нічого), поки в один прекрасний день не почала сама досліджувати біографію Мазепи. Про гетьманича Григорія й узагалі не дізналася б, якби не ваша книга. А його доля заслуговує на увагу, як і ваша кропітка праця. Пару років тому сама робила спробу написати історичну оповідку, тому маю уявлення про те, як складно узгоджувати між собою різні події, які часто не мають пояснень і навіть суперечать одне одному.
Загальне враження від книги - суцільний захват! Якби не була завантажена навчанням, прочитала б її за 1-2 дні, бо читається легко. Григорій сподобався з перших же сторінок)) Щоправда, трохи дивно, що він з будь-якої складної ситуації досить швидко знаходить вихід, і завжди правильний. То моя суб'єктивна точка зору) Дуже несподіваними персонажами стали 10-річний Йоганн Вольфганг (спершу гадала, що ім'я - то просто збіг) і Жанна-Антуанетта Пуассон (до останнього була впевнена, що все так і залишилось у її мріях, не очікувала, що нікому не відома дівчина перетворилася на славетну маркізу де Помпадур). Розділ про Якоба Хаґа прочитала на одному диханні і теж не могла повірити, що це - одна з масок Григорія) Від сцен кохання до Олени я взагалі у захваті, 5 з 5 |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||