Аліса Лукашенко » Дуалістичні релігійні уявлення в соціокультурному житті Європи (IV – сер. XVII ст.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Дуалістичні релігійні уявлення в соціокультурному житті Європи (IV – сер. XVII ст.)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 28.09.2018
Твір змінено: 28.09.2018
Завантажити: pdf див. (2,7 МБ)
Опис: Лукашенко А.І. Дуалістичні релігійні уявлення в соціокультурному житті
Європи (IV – сер. XVII ст.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України – Київ, 2018.
У дисертації досліджено вплив дуалістичних релігійних уявлень на
соціокультурне життя та суспільно-трансформаційні процеси в Європі (IV –
сер. XVII ст.). З’ясовано стан наукової розробки проблеми, систематизовано й
охарактеризовано джерельну базу та методологію дослідження, розкрито
витоки й історичну еволюцію дуалістичних релігійних уявлень. За допомогою
масиву писемних джерел та сучасних дослідницьких методів висвітлено
особливості впливу дуалістичних релігійних уявлень на тенденції
соціокультурного життя Західної Європи (ІV – кін. ХVІ ст.), встановлено роль
релігійного дуалізму в суспільно-трансформаційних процесах Західної Європи
(IV – кін. XVI ст.). Також визначено роль дуалістичних уявлень у формуванні
засад імператорської влади у Візантійській імперії, простежено дуалістичний
контекст релігійних рухів Візантії. Крім того, реконструйовано вплив дуалізму
на соціокультурне життя в Східній Європі (X – сер. XVII ст.) та висвітлено
вплив останнього на формування засад державної влади на теренах Східної
Європи. Також здійснено порівняння особливостей впливу дуалістичних
релігійних уявлень на соціокультурне життя та суспільно-трансформаційні
процеси на теренах Західної та Східної Європи.
Дуалістичні релігійні уявлення виступають об’єктом дослідження
багатьох наук, зокрема історії, філософії, політології, культурології, соціології.
Проте, незважаючи на це, феномен дуалістичних релігійних уявлень
досліджений фрагментарно і здебільшого у контексті витоків та еволюції
дуалізму, дуалістично-аскетичних єресей, впливу дуалізму на формування

3
державних ідеологій та особливості культурного розвитку. Тому дисертаційне
дослідження – це спроба створення узагальнюючого погляду на проблему
дуалістичних релігійних уявлень у соціокультурному житті Європи доби
середньовіччя та раннього модерного часу.
Робота написана у напрямку нової соціальної історії, у витоків якої стояла
Нова історична наука (школа Анналів), методологічні принципи засновників
якої застосовані у дослідженні. У даному випадку йдеться про принцип
«тотальної історії», тобто цілісне осягнення досліджуваного суспільства з
пріоритетом на вивченні ментальності, при чому соціокультурне життя
виступає як система, яка включає в себе особливості соціальної структури,
спосіб життя, мислення людей, вірування, звичаї, моральні устої, ідеали та
творчий процес окремих її представників (поетів, письменників, мислителів,
реформаторів тощо).
Наукова новизна дисертації зумовлена постановкою і розробкою
історичної проблеми, що досі не була виокремлена як предмет спеціального
наукового дослідження в історіографії. Оригінальність концептуального
замислу полягає в тому, щоб виявити ціннісні підвалини Західноєвропейської і
Східноєвропейської ойкумен, які сформувалися в досліджуваний період в
рамках дуалістичного християнського світогляду. Встановлено вплив
дуалістичних релігійних уявлень на тенденції соціокультурного життя в
Європі. Так, дуалістичні релігійні уявлення лягли в основу побудови тогочасної
соціальної структури, правової системи та повсякденних практик таких, як
екзорсизм, есхатологічні очікування. Християнський дуалізм визначив
соціальні ідеали, особливості становища жінки, а також ментальні установки
представників дуалістично-аскетичних єресей. Виявлено причину, особливості
та наслідки «дияволізації» соціокультурного життя на теренах Західної
Європи. Католицька Церква нарощує могутній самостійний образ Диявола,
який ефективно застосовує для політичних маніпуляцій та тримання пастви у
покорі. Страх перед Дияволом виступає ефективним інструментом для
збереження встановленого порядку, що в результаті призводить до формування

4
опозиції до католицької Церкви, спочатку у формі дуалістично-аскетичних
єресей, а згодом це перероджується у Реформацію.
З’ясовано вплив дуалістичних релігійних уявлень на суспільно-
трансформаційні процеси в Європі. Так, на теренах Західної Європи у
досліджуваний період формується нова світоглядна парадигма, в рамках якої
оновлена католицька Церква адаптується до нової епохи, а протестантизм
завойовує авторитет і визнання передусім завдяки переоцінці дуалістичних
поглядів тогочасної католицької Церкви. На теренах же Східної Європи
формується особливий, сакральний тип державної влади, при якій самодержець
виступає реально втіленим Месією. Визначено особливості інтерпретації
релігійного дуалізму в Західній і Східній Європі. На теренах Західної Європи в
умовах раціонального світосприйняття формується дуалістична концепція,
згідно з якою земний град фактично віддається на поталу опоненту Бога,
спокуснику світобудови Творця. За таких обставин гостро постає проблема
спасіння душі, тому не дивно, що дуалістичний менталітет доби середньовіччя
породжує есхатологічні кризи, масові ексорсизькі практики і в кінцевому
результаті – протестантизм. На теренах Східної Європи в умовах напіввіри-
напівневіри, а до XIII ст. і взагалі існування язичницьких культів Білобога і
Чорнобога, формується такий менталітет, в основі якого лежить ритуалістика,
як запорука спасіння, а самодержець наділяється месіанськими функціями від
Бога.
Реконструйовано роль дуалізму в суспільно-трансформаційних процесах
та у формуванні тенденцій соціокультурного життя Візантійської імперії.
Політична доктрина симфонії політичної та духовної влади передбачала
обожнення імператорської влади, але не особистості. Оскільки влада
імператора оголошувалася божественною, то походження імператора не мало
значення. Найважливішим обов’язком імператора було наслідування Бога і
турбота про підданих. Завдання імператора було правити «заради істини», «у
згоді із законом і справедливістю», «як раб і слуга Божий». У випадку
гріхопадіння, перетворення на деспота, імператор міг бути позбавлений посади.

5
Використання образу Бога посприяло централізації і формуванню одноосібної
влади. У Візантійській імперії спостерігався синкретизм язичницьких вірувань і
християнського дуалізму, що унеможливило формування ментального простору
з вираженим культом страху перед Дияволом. Крім того, єресі аріан,
монофізитів та несторіан спровокували серед пересічних жителів дискусії щодо
природи Христа, бо це актуалізувало проблему божественного начала в
кожному. Єресі павлікан та богомилів (які були поширені серед підкорених
народів) сприймали Церкву як породження Диявола і тіло людське як його
головний інструмент. Ісихазм був спробою боротьби з Дияволом, головною
зброєю у чому і було мистецтво Ісусової молитви. Божественне світло було
кінцевою метою духовної практики. У 1351 році ісихазм було визнано
офіційною аскетичною практикою православної Церкви.
Здійснено порівняльний аналіз впливу дуалістичних релігійних уявлень на
соціокультурне життя та суспільно-трансформаційні процеси на теренах
Західної та Східної Європи. На теренах Західної Європи в спробі втечі від
масового культу Диявола було створено протестантизм, який вивільняє з рук
Диявола, дарує спасіння і нагороджує місією від Бога, яка полягала в
повсякденній праці, в чому присутня індивідуальна відповідальність. На
теренах Північно-Східної Європи сформувався царський інститут влади, який
не зважаючи на пропагування ідеї правонаступництва від Візантійської імперії,
не мав нічого спільного з візантійським розумінням імператорства. На теренах
Візантії постать імператора ніколи не була непогрішимою, обожествлялася
лише посада, діяльність можновладця піддавалася критиці. На теренах же
Східної Європи утвердилося месіанське розуміння влади государя, який
фактично став непогрішний і правив на власний розсуд в радість Богу і
відповідав за спасіння православних. В цьому простежується мінімалізація
індивідуальної відповідальності у спасінні душі пересічним мирянином. Проте
все ж таки спільним як на Заході так і на Сході Європи було вивільнення у
пошуках спасіння душі політичного, світського начала від духовної влади. У
Візантії ж через ісихазм, як офіційну доктрину сформувалася ідея пріоритету
6
Царства Божого над царством кесаря та визнання можливості підтримки
Церквою держави тільки у випадку вірності останньої християнським
цінностям. Падіння Константинополя було наслідком втілення в життя права
Церкви відмовити державі у підтримці, бо вона змушувала віруючих до
відступу від Бога.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що остання
націлена на виявлення позитивних і негативних уроків історичного досвіду
людства, застерігаючи від оманливих світоглядних парадигм та ілюзій
минулого. Історико-аналітичні матеріали дисертації можуть бути використані в
курсах, як-от: історія країн Західної, Центральної та Східної Європи, України-
Русі, релігієзнавство, культурологія тощо. Фактичний матеріал і теоретичні
висновки дисертації оприлюднювалися автором під час читання лекцій та
проведення семінарських занять у Київському міжнародному університеті.
Ключові слова: дуалістичні релігійні уявлення, християнство, Церква,
католицизм, православ’я, протестантизм, соціокультурне життя, Західна
Європа, Східна Європа, Візантія, ісихазм, Реформація, сакральний тип
державної влади, дуалістичні єресі.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.