Володимир Кидонь » Київська наступальна операція 1943 року: історіографія
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Київська наступальна операція 1943 року: історіографія

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 13.08.2018
Твір змінено: 13.08.2018
Завантажити: pdf див. (9,5 МБ)
Опис: Кидонь В. І. Київська наступальна операція 1943 року:
історіографія. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Національний університет
оборони України імені Івана Черняховського Міністерства оборони
України. – Київ, 2018.
Актуальність теми дисертації визначалася важливістю
історіографічного дослідження еволюції історичних знань вітчизняних та
зарубіжних науковців про Київську наступальну операцію 1943 р. та
відсутністю узагальнюючих історіографічних праць, присвячених аналізу
наукових доробок з цієї проблематики. Разом з тим існувала необхідність
виявлення недостатньо досліджених воєнно-історичною наукою аспектів
Київської наступальної операції 1943 р., які мають істотне теоретичне і
практичне значення, встановлення дискусійних питань і невирішених
проблем та визначення перспективних напрямів подальших досліджень.
Саме тому обрано історіографічний напрям дослідження Київської
наступальної операції 1943 р., ураховуючи його актуальність і важливість для
розвитку сучасної воєнно-історичної науки.
У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, яке полягало у
дослідженні історіографічного процесу, з’ясуванні стану, повноти і
достовірності наукового доробку вчених щодо підготовки, проведення та
результатів Київської наступальної операції 1943 р.
Основні наукові результати дослідження.
У першому розділі “Стан наукової розробки теми, джерельна база
та методологія дослідження” розглянуто наукові праці, у яких автори
торкалися історіографії Київської наступальної операції. Окремо
історіографія Київської наступальної операції у радянський час не
розглядалась. Такий же висновок стосується сучасної російської, німецької та 3
англомовної історіографії. Історіографічні роботи сучасних вітчизняних
науковців висвітлюють переважно загальні аспекти історії України періоду
Другої світової війни. Спеціально історіографічній проблематиці збройної
боротьби за Київ присвячені лише кілька наукових статей В. Сімперовича.
У дисертації здійснено аналіз різноманітної за походженням, ступенем
інформативності, видовими ознаками й змістом джерельної бази
дослідження. Історіографічні джерела з висвітлення Київської наступальної
операції 1943 р. систематизовані за видами: фундаментальні колективні
видання, монографії, історичні нариси, дисертації, наукові статті, матеріали
наукових конференцій, навчальна та навчально-методична література,
довідково-енциклопедичні видання тощо.
У дисертації систематизовані історіографічні джерела Київської
наступальної операції 1943 р. за видовими, часовими параметрами та за їх
походженням: радянські; зарубіжні (англомовні, німецькомовні, чеські,
сучасні російські); новітні вітчизняні. У дисертації виокремлено підгрупу
воєнно-історичних історіографічних джерел. Основними критеріями
зарахування праць до цієї підгрупи стали: залучення до їх розробки
професійних воєнних істориків, використання в дослідженнях оперативних і
бойових документів. Історіографічний аналіз охопив наукові праці, з яких у
пострадянський період зняті грифи обмеження доступу. На основі аналізу
джерельної бази зроблено висновок про її достатню репрезентативність та
евристичний потенціал. Дослідниками підготовлено значний масив наукових
праць стосовно Київської наступальної операції, що надає можливості для
історіографічних досліджень.
Аналіз наукових праць з історії Київської наступальної операції 1943 р.
здійснювався через осмислення наративу і встановлення повноти та
достовірності використаних попередніми науковцями історичних джерел.
Автор відібрав та залучив до дослідження такі групи історичних джерел:
документи архівного зберігання (використано матеріали 88 архівних справ 26
фондів 5 архівів), опубліковані документи, музейні фонди та музеєзнавчі 4
дослідження, мемуари та усні історичні джерела, електронні ресурси та інші
види джерел.
У другому розділі “Еволюція історичних знань вітчизняних та
зарубіжних науковців щодо Київської наступальної операції 1943 року”
на підставі соціально-політичних умов проведено періодизацію
історіографічного процесу наукового відображення історичних подій,
пов’язаних із Київською наступальною операцією 1943 р. Обґрунтовано два
періоди: радянський (зарубіжна історіографія цього періоду формувалася в
основному за умов “холодної війни”) – кінець 1943 – початок 90-х рр.  ст.;
сучасний – з 1991 р. Періоди поділені на етапи з урахуванням специфіки
історичних досліджень у різних країнах. Виявлено особливості та тенденції
історієписання на різних етапах еволюції наукових знань.
У дисертації встановлені тенденції в історіографічному процесі
наукового відображення Київської наступальної операції 1943 року. Виділені
основні наукові школи та інституції, які долучились до дослідження
Київської наступальної операції 1943 року.
У третьому розділі “Історіографічні джерела про умови, підготовку
та проведення Київської наступальної операції 1943 р.” проведено
наукове відображення оперативної обстановки у смузі військ Воронезького
(1-го Українського) фронту у вересні – на початку листопада 1943 р. На
основі аналізу наукового доробку вчених із залученням нових історичних
джерел у дисертації оцінена повнота і достовірність висвітлення у науковій
літературі підготовки, проведення та результатів Київської наступальної
операції 1943 р.
У дисертації наукові знання про хід Київської операції аналізуються
відповідно до її етапів: перший – прорив тактичної зони оборони противника,
оволодіння Києвом (3–6 листопада); другий – розвиток наступу; оволодіння
Фастовом та Житомиром; відбиття контрударів противника та перехід до
оборони на досягнутих рубежах частиною військ фронту (7–13 листопада
1943 р.). 5
У наукових дослідженнях аналізувались чинники успішної операції
1-го Українського фронту: постійне нарощування зусиль у ході операції;
використання фактора раптовості; рішучий маневр силами та засобами;
зосередження зусиль на напрямку головного удару; створення високої
щільності артилерії на ділянках прориву (понад 300–500 стволів на 1 км
фронту); досягнення морально-психологічної переваги над військами
противника. У науковій літературі недостатньо розкриті питання підготовки
операції: організація взаємодії і забезпечення; підготовка органів військового
управління і військ (сил) до бойових дій.
Встановлено, що найбільш повно і достовірно розкрита організація
(зміст директивних документів Ставки ВГК, рішень командувача фронту,
планування операцій у фронтовій та армійській ланках, організація вогневого
ураження противника), проведення та результати операції 1-го Українського
фронту (3–13.11.1943 р.). Інші операції на київському напрямку, які
проводилися з 11 жовтня до 23 грудня 1943 р., недостатньо відображені в
історіографії.
Виявлено фальсифікації радянських та сучасних російських воєнних
істориків через умисну підміну поняття “фронтова наступальна операція” на
“стратегічна наступальна операція” відносно Київської наступальної операції
(3–13.11.1943.), що стало підґрунтям для подальших маніпуляцій і введення
до наукового обігу недостовірних даних, які призвели до спотворення
історичної реальності. Через це поза увагою дослідників залишались операції
(бойові дії) військ Воронезького (1-го Українського) фронту з жовтня до
грудня 1943 р. Наслідками такої маніпуляції історичними фактами стало:
приниження ролі та значення збройної боротьби за Київ у 1943 році;
приховування прорахунків та невдалих рішень радянського державного і
військового керівництва; заниження показників кількості втрат.
У дисертації визначено дискусійні аспекти та сформульовані не
вирішені історичною наукою проблеми щодо Київської наступальної
операції 1943 р., які згруповані у тематичні блоки: визначення в 6
історіографічних джерелах основних показників Київської наступальної
операції 1943 р.; оцінка науковцями радянського воєнного мистецтва у
Київській наступальній операції 1943 р.; результати та наслідки операцій
військ 1-го Українського фронту на київському напрямку у 1943 році за
поглядами вітчизняних та зарубіжних авторів.
На підставі історіографічного дослідження Київської наступальної
операції 1943 р. окреслено напрями подальших наукових досліджень, в
основі яких лежить необхідність комплексного вивчення, із залученням
усього масиву доступних сучасним дослідникам джерел, Київської
стратегічної наступальної операції, яка проводилася у жовтні – грудні 1943 р.
і включала всі наступальні та оборонні операції Воронезького (1-го
Українського) фронту та армійських об’єднань, що входили до його складу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в постановці та
розробленні актуальної наукової проблематики, яка до цього часу не була
предметом комплексного аналізу і не отримала всебічного висвітлення у
вітчизняній і зарубіжній історичній науці.
У дисертації вперше: проведено систематизацію й аналіз радянської,
зарубіжної та новітньої вітчизняної історіографії Київської наступальної
операції з включенням наукових праць, з яких у пострадянський період зняті
грифи обмеження доступу; запропоновано та обґрунтовано авторську
періодизацію історіографічного процесу наукового відображення історичних
подій, пов’язаних з проведенням Київської наступальної операції 1943 р., на
підставі воєнно-політичних та соціально-політичних умов; виявлено
особливості і тенденції історієписання на різних етапах еволюції наукових
знань та виокремлено основні наукові школи й інституції; встановлено, що у
науковій літературі найбільш повно і достовірно розкрито організацію,
проведення та результати операції 1-го Українського фронту, яка
проводилася 3–13 листопада 1943 р., водночас інші операції на київському
напрямку, які проводилися з 11 жовтня до 23 грудня 1943 р., недостатньо
відображені в історіографії; виявлено фальсифікації радянських воєнних 7
істориків через підміну поняття “фронтова наступальна операція” на
“стратегічна наступальна операція” відносно Київської наступальної операції
(3–13.11.1943), що стало підґрунтям для подальших маніпуляцій і введення
до наукового обігу недостовірних даних, які призвели до спотворення
історичної реальності; визначено дискусійні аспекти та сформульовано
невирішені наукою проблеми щодо основних показників Київської
наступальної операції 1943 р., її масштабів, хронологічних меж, втрат військ
в операціях на київському напрямку, оцінки ефективності радянського
воєнного мистецтва; обґрунтовано рекомендації щодо перспективних
напрямів наукових досліджень проблематики Київської стратегічної
наступальної операції (11.10 – 23.12.1943).
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що
положення та висновки дисертації можуть бути використані під час
проведення подальших наукових досліджень з історії України періоду Другої
світової війни; у навчальному процесі вищих навчальних закладів; у ході
підготовки воєнно-історичних праць, енциклопедій, підручників, навчальних
посібників, навчально-методичних матеріалів; у системі національно-
патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України. Отримані
у дисертації результати використані у документальних телефільмах з
проблематики вигнання нацистських окупантів з Києва у 1943 р. у рамках
телевізійного проекту “Київські історії”. Положення та висновки дисертації
враховані під час підготовки та проведення навчальної воєнно-історичної
польової поїздки слухачів Національного університету оборони України
імені Івана Черняховського на лютізький плацдарм.
Ключові слова: Друга світова війна, битва за Дніпро, стратегічні та
фронтові операції, Київська наступальна операція 1943 р., 1-й Український
фронт, історіографія.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.