Оксана Клименко » Конструювання пам'яті «нової людини» у 1920-х – 1930-х рр. (на матеріалах УСРР)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Конструювання пам'яті «нової людини» у 1920-х – 1930-х рр. (на матеріалах УСРР)

Дисертація
Написано: 2019 року
Розділ: Історична
Твір додано: 27.03.2019
Твір змінено: 28.03.2019
Завантажити: pdf див. (8,5 МБ)
Опис: Клименко О. М. КОНСТРУЮВАННЯ ПАМ’ЯТІ «НОВОЇ ЛЮДИНИ»
У 1920-х – 1930-х рр. (НА МАТЕРІАЛАХ УСРР)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Національний університет «Києво-
Могилянська академія». Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ,
2019.
1920-ті – 1930-ті рр. ознаменувались упровадженням різноманітних
радянських кампаній у всіх сферах діяльності, в тому числі й історичній науці
та комемораційних практиках. Радянські експерименти з пам’яттю були
спрямовані на виховання «нової людини», навчання її, як говорити
«правильно», представляючи себе, свій колектив, свою працю, демонструвати
свою віру в «світле соціалістичне майбутнє».
Дослідження присвячене конструюванню пам’яті «нової людини» у
міжвоєнну добу. У дисертації розглянуто діяльність Істпарту та Комісії з історії
фабрик і заводів, що займались проведенням перших радянських кампаній з
написання історії та їхній вплив на витворення історичної пам’яті та
формування колективної й індивідуальної пам’яті робітників. У роботі
проаналізовано техніки, що застосовувалися радянською владою задля
конструювання пам’яті про жовтневі події 1917 року та соціалістичне
будівництво в міжвоєнну добу. Основними способами збирання/конструювання
его-свідчень були вечори спогадів, написання споминів відповідно до переліків
питань, заповнення анкет, проведення індивідуальних бесід та написання
автобіографій. На «правильне» пам’ятання минулого та сприйняття
теперішнього, окрім заходів комісій, також впливали найрізноманітніші засоби
радянської пропаганди.
Аналіз кампанії з написання історії Дніпрогесу, символу перших
п’ятирічок, проілюстрував загальні тенденції конструювання пам’яті «нової
людини» в УСРР. Вибір для дослідження саме цієї гідроелектростанції не є
випадковим, оскільки Дніпрогес входив до переліку українських радянських промислових об’єктів, чию історію мали написати першочергово. До того ж, від
початку свого будівництва ця гідроелектростанція вже називалась
«промисловим гігантом» та стала символом перших сталінських п’ятирічок.
Написання історії Дніпрогесу відбувалося одночасно із самим будівництвом
гідроелектростанції. Завдяки зверненню до спогадів дніпробудівців, передовсім
неопублікованих, у дисертаційному дослідженні представлено не лише теорію
«правильного» пам’ятання будівництва Дніпрогесу, але й проаналізовано
практику: як, що, коли розповідали і писали робітники та якими були
особливості розповідей жінок-робітниць.
У дисертаційному дослідженні були використані матеріали Центрального
державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного
архіву вищих органів влади та управління України: кореспонденція, звіти
комісій тощо. Неопубліковані спогади дніпробудівців використано з фондів
Державного архіву Запорізької області. У дослідженні також проаналізовано
опубліковані спомини радянських та іноземних робітників.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим
комплексним дослідженням конструювання пам’яті «нової людини» в УСРР у
1920-х – 1930-х рр. на прикладі написання історії Дніпрогесу.
У дисертації вперше:
− проаналізовано спогади робітників про будівництво Дніпрогесу, що
збиралися у 1930-х рр. (стенограми вечорів спогадів, індивідуальних бесід,
автобіографії дніпробудівців);
− проілюстровано відмінні риси між спогадами жінок та чоловіків,
присвяченими будівництву гідроелектростанції;
− визначено особливості різних способів збору свідчень
дніпробудівців.
У ході дослідження уточнено:
− основні стратегії Істпарту та Комісії з історії фабрик і заводів, що
займалися проведенням кампаній з написання радянської історії в 1920-х –
1930-х рр.; − вплив радянської пропаганди на конструювання пам’яті про
Жовтневу революцію та побудову фабрик і заводів у ході перших п’ятирічок.
Набули подальшого розвитку питання репрезентації в спогадах
робітників їхнього повсякденного життя, образів «нової людини», зокрема
«нової радянської жінки», та «інших» (іноземці, «шкідницькі елементи»,
«куркулі», «колишні»).
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їхнього
використання у спеціальних працях з історії радянського суспільства, студій
пам’яті, повсякденного життя робітників, жіночої історії 1920-х – 1930-х рр., а
також у розробці навчальних курсів з історії України ХХ ст., радянського
повсякдення.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним дослідженням, в якому викладено авторський погляд на проблему
конструювання пам’яті «нової людини» у 1920-х – 1930-х рр. Наукові
результати дисертації належать особисто авторці дослідження і становлять
теоретичний і практичний внесок здобувача в розвиток історичної думки.
Ключові слова: Дніпрогес, Жовтнева революція, заводи, «нова людина»,
пам’ять, робітники, соціалістичне будівництво, спогади, фабрики.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.