| Опис: |
Гошко Т. Жебраки у руських містах XV — першої половини XVII ст. / Т. Гошко // Україна в Центрально-Східній Європі. - 2017. - Вип. 17.
Історія жебраків слабо висвітлена у писемних джерелах, зазвичай
згадки про них представлені лише у текстах репресивного характеру.
Жебрацьке середовище ділилося на дві категорії: визнані і не визнані
міською владою. Одних контролювали і оподатковували, а інших висе-
ляли з міста. Хоч обидві ці групи зазнавали іншування з боку міщан, але
легалізоване жебрацьке середовище було необхідною складовою міського
соціуму, бо, приймаючи милостиню, давало шанс на спасіння від гріхів
тим, хто цю милостиню давав. Ставлення до жебраків зазнавало ево-
люції у часі. Перша така зміна відбулася у XIV ст., коли, за висловом
Жака Ле Гоффа, середньовіччя стає «світом домосідів» і вивітрюється
дух хрестових походів. Наступний етап еволюції у ставленні до жеб-
раків припадає на XVI ст., коли стала поширюватися протестантська
етика. Сеймові конституції Польського Королівства, як і державні
приписи в інших країнах пізнього середньовіччя, регламентували став-
лення суспільства до жебраків, намагалися захистити міста від їхнього
негативного впливу, обкладали їх податками, але ефект був незначним.
Частина жебраків, яка жила у містах, мала власне господартво і сім’ю,
у містах існували легалізовані жебрацькі інституції. Ставлення до жеб-
раків у міському середовищі було амбівалентним.
Ключові слова: міста, лузні люди, люди маргінесу, жебраки, воло-
цюги, милостиня, шпиталі, сеймові конституції, Польське Королівство,
Річ Посполита, руські землі, Львів. |
