Ярослав Федорук » Трансільванське князівство у 1656 році: вибір політики між Україною, Швецією та Річчю Посполитою
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Трансільванське князівство у 1656 році: вибір політики між Україною, Швецією та Річчю Посполитою
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2013 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
26.09.2014 |
|
| Твір змінено: |
26.09.2014 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(470.1 КБ)
|
|
| Опис: |
Випуск 18. — Том 21. — Київ, 2013. — 852 с. (Археографічна комісія, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України).
У статті розглядаються дипломатичні приготування трансільванського князя Юрія ІІ Ракоція для військової кампанії проти Речі Посполитої у 1657 р. Автор поділяє думки Ніколає Йорґи, Лева Заборовського та інших дослідників, які твердили, що наприкінці 1654 р. князь мав стійкі ідеї стосовно здобуття польської корони. Проте у той час він шукав можливостей отримати цю корону за допомогою прихильних до Трансільванії кіл у польсько-литовському уряді, на чолі яких перебував великий коронний маршалок Юрій Любомирський.
Вторгнення шведського короля Карла X Ґустава до Речі Посполитої у липні 1655 р. кардинально вплинуло на міжнародні відносини у Центрально-Східній Європі. Протягом кількох місяців польсько-литовська армія зазнала значних поразок. Польський король Ян Казимир змушений був тікати з Польщі до Священної Римської імперії, до Сілезії. У той час польсько-литовський уряд намагався знайти військову підтримку європейських правителів, пропонуючи одному з них польську корону vivente rege (себто за життя пануючого короля). Юрій ІІ Ракоцій був одним із тих, кому Ян Казимир пропонував отримати корону. Однак князь не вважав, що він зможе стати королем Речі Посполитої у такий спосіб. З початку 1656 р. він наполегливо розвивав ідею щодо вторгнення до Корони Польської й через це підтримував тісні дипломатичні стосунки з Україною і Швецією. У вересні – жовтні 1656 р. він уклав договір з українським гетьманом Богданом Хмельницьким, а 6 грудня – зі шведським королем Карлом X Ґуставом. У результаті цих акцій Юрій ІІ Ракоцій завершив дипломатичні приготування для війни з Яном Казимиром. У січні 1657 р. його армія перетнула кордон Корони Польської і невдовзі об’єдналася зі шведськими, українськими, бранденбурзькими та іншими військами у новій кампанії.
Ключові слова: посол, дипломатія, Трансільванія, міжнародні відносини, Богдан Хмельницький, Карл Х Ґустав, Росія, договір, польська корона. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
