Степан Черничко » Наш місцевий вавилон: Історія мовної політики на території сучасного Закарпаття у першій половині ХХ століття (до 1944 року)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Наш місцевий вавилон: Історія мовної політики на території сучасного Закарпаття у першій половині ХХ століття (до 1944 року)

Праця
Написано: 2014 року
Розділ: Історична
Твір додано: 23.07.2018
Твір змінено: 01.10.2019
Завантажити: pdf див. (17,9 МБ)
Опис: Черничко Степан, Фединець Чілла
Наш місцевий вавилон: Історія мовної політики на території сучасного Закарпаття у першій половині ХХ століття (до 1944 року): Монографія. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2014. – 236 с.

Закарпаття у XX столітті належало декільком країнам, навіть були періоди,
коли територія регіону підпорядковувалася одночасно різним державам. Саме
тому історія краю є унікальною, в якому часто співіснували докорінно протилежні
одне одному мовно-політичні прагнення. Використання та функціональний
розвиток мов залежав від об’єктивних (історичних, політичних, економічних,
соціально-культурних, соціально-демографічних) та суб’єктивних (ідеологічних)
факторів. У монографії розглядається мовна політика саме як сукупність таких
чинників.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
29.09.2019 • Laura
Дякую! Цікава, добросовісна і правдива робота Степана Черничка і Чілли Фединець сподобалася тому, що написана з добрим знанням сучасного стану з нацменшинами Закарпаття. Дійсно, за часів, коли Закарпаття входило у склад Чехословацької республіки, Угорщини і СРСР, діти з сімей усіх нацменшин Закарпаття, незалежно від матеріального стану, віросповідання і політичних поглядів, мали змогу закінчити навіть вуз на своїй рідній мові, попередньо отримавши повноцінну середню освіту, навчаючись 8 - 10 років на своїй рідній мові. Усі предмети велися на мові певної конкретної меншини. Хотілося б доповнити, що в Конституції Угорщини нема поняття "державна мова",- у Основному Законі цієї країни записано, що кожна людина має право вільно розмовляти на території Угорщини на своїй рідній мові. Крім того, в угорських і сербських університетах є кафедри русинської мови, яка признана рівноправною серед інших європейських мов. Дуже цікаво, що ще й у стародавньому Римі представники кожної нацменшини мали право розмовляти на території імперії на своїй рідній мові, а також читати, писати і отримувати освіту у навчальних закладах на своїй рідній мові. Цей закон був прийнятий ще у Древньому Римі. У бібліотеках стародавнього Риму були рукописи на мовах усіх нацменшин. Про це розповідають мідні пластини з відповідним текстом, які збереглися до наших часів.Окремо вказувалося, що Римська імперія стала великою саме завдяки найбільш важливому закону: праву її громадян, які належали до найрізноманітніших нацменшин, розмовляти на своїй рідній мові і отримувати освіту на своїй рідній мові, незалежно від того, звідки громадянин родом. Незалежно від нацменшини, громадянин Римської імперії мав право займати любі державні посади - від збирача податків до консула. З повагою, Лаура Сільвай
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.