Михайло Зан » Криза парламентського представництва угорської етнічної меншини України у контексті електорального циклу 2019 року
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Криза парламентського представництва угорської етнічної меншини України у контексті електорального циклу 2019 року
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
24.06.2023 |
|
| Твір змінено: |
24.06.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(252.5 КБ)
|
|
| Опис: |
Регіональні студії. – №18. – 2019.
У статті проаналізовано актуальну проблематику парламентської репрезентації угорців України у контексті виборчого циклу 2019 року. Автор аналізує електоральну поведінку угорської громадськості під час президентських виборів. Зазначено, що в першому турі певна частина угорців Закарпатської області, прихильників Партії угорців України (лідер Василь Брензович) підтримали Олександра Вілкула. Інша частина, симпатики Демократичної партії угорців України (лідер Ласло Зубанич), підримали Юлію Тимошенко. В другому турі угорськомовні виборці Закарпаття здебільшого голосували за Володимира Зеленського.
Акцентується увага на об’єктивних і суб’єктивних факторах, які призвели до відсутності представника від угорської етнічної громади у Верховній Раді України IX скликання. До об’єктивних чинників відносимо: 1) відсутність так званого «угорського виборчого округу», який був на парламентських виборах 1998 та 2002 років і компактно об’єднував угорськомовну громаду; 2) відсутність домовленостей угорського політикуму Закарпаття з нинішньою партією влади «Слуга народу» подібно до виборів 2010 та 2014 років, коли Іштван Гайдош та Василь Брензович ввійшли до прохідної частини партій влади (Партія регіонів і «Блок Петра Порошенка»); 3) перебування за кордоном значної кількості потенційного угорськомовного електорату; 4) низька явка виборців під час голосування на Закарпатті.
Серед причин суб’єктивного плану можна вказати: 1) слабку агітаційну роботу серед україномовного електорату та ромського населення Виноградівщини, Берегівщини, Мукачівщини та Ужгородщини; 2) балотування кандидата- двійника Василя Брензовича в окрузі №73 з центром у м. Виноградові; 3) залякування угорськомовних виборців напередодні голосування; 4) численні порушення під час виборів через підкуп виборців з боку кандидатів-конкурентів.
У статті робиться висновок про необхідність вдосконалення українського формату етнополітичного менеджменту відповідно до позитивних практик парламентського представницва етнічних громад у країнах Центрально-Східної Європи, де також компактно проживають представники угорської етнічної спільноти. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
