Алла Захарченко » Проблема ісламістського екстремізму в Тропічній Африці. Кейс угрупування «Боко Харам» в Нігерії
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Проблема ісламістського екстремізму в Тропічній Африці. Кейс угрупування «Боко Харам» в Нігерії
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.11.2025 |
|
| Твір змінено: |
03.11.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(254.2 КБ)
|
|
| Опис: |
Регіональні студії. – №33. – 2023.
У статті аналізується проблема ісламістського екстремізму в Тропічній Африці на основі дослідження умов, що стимулюють внутрішню радикалізацію та поширення екстремістських ідей в державах регіону. Проводиться вивчення ідеологічної бази та діяльності окремого кейсу радикального ісламістського угруповання – «Боко Харам» в Нігерії.
З’ясовано, що проблема ісламістського екстремізму в Тропічній Африці зумовлена внутрішньою слабкістю та неспроможністю держав регіону гарантувати безпеку та гідний рівень життя своїм громадянам. Як наслідок, відбувається активізація діяльності численних екстремістських організацій, що прагнуть заповнити вакуум влади та встановити ісламські закони та традиції шляхом насильницького повалення існуючих режимів, тим самим негативно впливаючи на регіональну та міжнародну системи безпеки. Ця теза була підтверджена в результаті дослідження діяльності джихадистського нігерійського угруповання «Боко Харам», виникнення та розвиток якого були обумовлені анархією і вакуумом влади, що склалися в Нігерії та державах регіону озера Чад, найбільш постраждалих від терористичної активності.
Під час дослідження було встановлено, що перспективи вирішення проблеми ісламістського екстремізму в Тропічній Африці є ілюзорними через відсутність рішучих кроків з боку центральних урядів держав регіону щодо проведення внутрішніх реформ та викорінення фундаментальних проблем, які є першоджерелами радикалізму. Репресивна контртерористична політика африканських держав щодо проблеми екстремізму не є виправданою, адже насильницькі методи не сприяють встановленню соціально-економічної рівності в суспільствах. Інтенсифікація міжнародного та регіонального співробітництва, підвищення рівня життя населення, посилення позицій центральних урядів і дотримання ними демократичних принципів та етно-релігійного балансу – це дієві засоби, які спроможні мінімізувати радикалізацію всередині суспільств, запобігти виникненню терористичних рухів у регіоні та зміцнити мир і стабільність. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
