|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Військова |
|
| Твір додано: |
24.08.2025 |
|
| Твір змінено: |
24.08.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Задунайський Д. В. Розвиток українського воєнного мистецтва у контексті збройного протистояння на Наддніпрянській Україні (кінець 1917 – 1920 рр.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032
“Історія та археологія” з галузі знань 03 “Гуманітарні науки”. – Львівський
національний університет імені Івана Франка. Львів, 2025.
Дисертація присвячена вивченню особливостей розвитку воєнного
мистецтва військ Української Народної Республіки (УНР) за часів Української
Центральної Ради (УЦР) та Директорії в умовах збройної боротьби на території
Наддніпрянської України. Основну увагу приділено виявленню, аналізу і
теоретичному осмисленню проявів українського воєнного мистецтва з грудня
1917 р. – до травня 1920 р., що відбувались в умовах національно-визвольної
боротьби на території УНР.
Під час аналізу доробку вітчизняних і закордонних дослідників було
виявлено майже цілковиту відсутність праць, присвячених зазначеній темі
дисертації. При цьому найбільша увага приділялася військово-політичним подіям,
а також процесам українського військового будівництва упродовж 1917 – 1921 рр.
Частково окремі елементи українського воєнного мистецтва розглядались у
публікаціях кількох військових діячів (учасників національно-визвольної
боротьби) та декількох сучасних вітчизняних дослідників. Отже, комплексного
аналізу воєнного мистецтва Армії УНР з урахуванням теоретичного підходу досі
не здійснено. Тому постала потреба проведення відповідного дослідження.
Джерельна база дисертації складається з неопублікованих та опублікованих
документів і матеріалів. Серед перших особливу цінність мали оцифровані фонди
Центрального Державного Архіву Вищих Органів влади та управління України.
Важливим стало й опрацювання опублікованих джерел, поданих у спеціальних
збірниках. Цінні дані знайдено і у спогадах учасників Української революції,
тогочасних періодичних виданнях.
3
Особливості тематики дисертації зумовили необхідність врахування
військово-теоретичних підходів. Для здійснення запланованого дослідження
необхідно було розробити спеціалізований алгоритм дій. Внаслідок зазначеного
було вироблено авторську методику, що враховує як напрацювання у сфері
військової теорії, здійснені провідними фахівцями, так і нові елементи, зумовлені
своєрідністю даної дисертації. Варто відзначити, що універсальність описаної
розробки дозволяє використовувати подібний підхід у проведенні схожих
досліджень військово-теоретичного спрямування. При цьому розроблена
методика є доповненням до комплексу теоретико-методологічної бази, який
містить загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, що забезпечує
можливість виконання поставлених мети і завдань дисертації.
Перед аналізом воєнного мистецтва Армії УНР окреслено стратегічне
значення українських земель і їхнього потенціалу. Далі розглянуто військовополітичну ситуацію під час І радянсько-української війни. Підкреслено, що через
занепад українізованих частин почалося створення добровольчих формувань. У
цьому процесі значну роль відіграли горизонтальні зв’язки, які опирались на
українську козацьку спадщину. Остання сприяла посиленню бойового духу і
консолідації підрозділів, а елементи прийнятного воєнного мистецтва
покращували результативність у бою (прикладом були загони Вільного козацтва).
Під час бойових дій керівництво Армії УНР переважно діяло відповідно до
загальних принципів воєнного мистецтва, враховуючи менший потенціал власних
військ і намагаючись пристосуватись до нових викликів війни. Останні суттєво
відрізнялись від практики ведення бою широкими фронтами під час Першої
світової війни. Найбільше зміни зумовлювались зменшенням чисельності
задіяних військ. При цьому основні попередні принципи ведення війни не
змінились. Тому увага спрямовувалась на контроль за ключовими населеними
пунктами і логістичними шляхами, що зумовлювало проведення найбільшої
кількості військових операцій уздовж залізниць. Нові обставини призвели до
підвищення рухливості військ і зумовили парадоксальне явище – кіннота знову
почала відігравати важливу роль на полі бою. Проте нововведення
4
запроваджувалися поступово, і стратегічне значення відігравало загальне
співвідношення потенціалів, яке було не на користь УНР. Тому українські війська
змушені були спочатку вести оборонні бої, більшість яких закінчилась невдало.
Серед успіхів виокремимо оборону Правобережжя І Українським корпусом П.
Скоропадського та розгром більшовицького повстання в Києві.
Зміна розстановки сил через вступ у боротьбу з більшовиками німецьких і
австро-угорських військ сприяли перехопленню ініціативи Армією УНР. За таких
обставин українські війська змогли продемонструвати свої вміння в ефективному
проведенні наступальних операцій. На прикладі одного з найбільш успішних
підрозділів – кінно-козачого полку імені кошового Костя Гордієнка, простежено
одразу декілька особливостей ведення наступальних боїв. Відмічено вдале
застосування козацької військової спадщини, яка проявилась у моральнопсихологічному посиленню бійців і сприяла товариськості та злагодженості під
час проведення бойових дій, а також ефективність використання військових
хитрощів/стратегем. Останні, вплинули на пришвидшення та якісніші результати
військових операцій зі звільнення Лівобережжя України (Лубни, Полтава та ін.).
Одним із найбільш яскравих прикладів активних і несподіваних наступальних дій
став Кримський похід Запорозької групи під керівництвом П. Болбочана.
Отже, упродовж грудня 1917 р. – квітня 1918 р. тривав І період становлення
і розвитку воєнного мистецтва Армії УНР, який складався з двох етапів. Перший
(кінець грудня 1917 р. – середина лютого 1918 р.) виявився у намаганнях
застосовувати певні вміння переважно в оборонних діях. Впродовж другого етапу
(завершився наприкінці квітня 1918 р.) бойова майстерність українських
формувань проявлялася в наступі. Загалом відбулося вироблення нових тактик
ведення бойових дій, які полягали у поєднанні досвіду Першої світової війни із
національною військовою спадщиною та викликами актуального збройного
протистояння. Відмічено значну роль застосування стратегем, які у поєднанні з
«адаптивністю», «ризикованістю» та «рішучістю» зумовлювали характерні риси
українського воєнного мистецтва.
5
Новий період розвитку воєнного мистецтва розпочався з відновленням
бойових дій, спричинених повстанням під проводом Директорії УНР проти
Гетьманату П. Скоропадського. До складнощів організаційного характеру
додались геополітичні виклики, найбільшу ж небезпеку відігравав наступ
більшовицької Росії, що доповнювався ворожими діями білих військ, Польщі
тощо. Внаслідок прорахунків (особливо політичного проводу), які впливали на
стратегічний та оперативний рівні, було провалено утримання Лівобережжя і
Києва, завчасну евакуацію на Правобережжя та вибудовування оборони для
протидії наступу Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА).
Намагаючись подолати кризові явища, в Армії УНР весною-літом 1919 р.
проводили реорганізацію та активізували наступальні дії на тактичному й
оперативному рівнях, прагнучи перехопити стратегічну ініціативу в більшовиків.
Відповідно було здійснено масштабний весняний наступ в напрямку Києва, але
недооцінка співвідношення сил сторін у поєднанні із недоліками планування та
його реалізації призвели до низки поразок. Попри постійний тиск неприятелів,
Армія УНР весною-літом 1919 р. продовжувала боротьбу за опанування
ініціативи, але незважаючи на деякі успіхи на тактичному і частково
оперативному рівнях, закріпити перевагу не вдалося.
Принципові зміни військово-політичного становища настали в середині
липня 1919 р.: перехід Галицької Армії (ГА) через р. Збруч і об’єднання її сил із
Дієвою Армією УНР (ДА УНР), а також ослаблення РСЧА через успішний наступ
Збройних Сил Півдня Росії (ЗСПР). Скориставшись можливістю, війська УНР
розпочали одну з найбільших військових операцій – похід на Київ-Одесу. Якісне
планування і перші перемоги під час серпневого наступу 1919 р. змінилися
поразками через прорахунки на стратегічному рівні (зумовлені помилками і
бездіяльністю політичного проводу) та успішну протидію противника. В умовах
кризи ГА перейшла на бік ЗСПР, що обумовило обвал фронту і тимчасове
завершення регулярної збройної боротьби ДА УНР.
Отже, ІІ період розвитку воєнного мистецтва Армії УНР охопив листопад
1918 р. – початок грудня 1919 р. і складався з 4 етапів. Перший тривав до весни
6
1919 р. і характеризується хаотичністю реорганізації військ і боїв, які з початком
ІІ радянсько-української війни переважно були оборонними і невдалими.
Впродовж другого етапу (весна – середина літа) ДА УНР намагалась перехопити
бойову ініціативу за рахунок інтенсивних і ризикованих дій в оборонних і
наступальних операціях. Третій етап припав на грандіозний наступ ДА УНР та ГА
на Київ-Одесу в серпні 1919 р., коли проявилось мистецтво потужних
стратегічних дій. Під час останнього етапу війська УНР в невдалих оборонних
боях проти ЗСПР зазнали катастрофи (завершилась на початку грудня). Загалом
відбувався подальший розвиток попередніх досягнень воєнного мистецтва в
застосуванні сил і засобів. Збільшення військового потенціалу дозволило
активніше використовувати досвід Першої світової війни та масштабувати нові
досягнення українського воєнного мистецтва.
В надскладних обставинах було прийняте рішення про здійснення Першого
зимового походу – глибокого рейду тилами ЗСПР та РСЧА (тривав з 6 грудня
1919 р. – до 6 травня 1920 р.). Специфічні бойові дії дали підстави виокремити ІІІ
період розвитку воєнного мистецтва Армії УНР. Воно проявилось не тільки на
тактичному й оперативному рівнях, але й мало стратегічний вплив, сприяючи
реалізації політико-дипломатичних дій українського керівництва. Рейдовопартизанський характер бойових дій посилив використання стратегем, здійснення
розвідки, маневрування з метою нанесення ударів та уникнення розгрому тощо. Із
завершенням походу фактично відбулося закінчення самостійної військовостратегічної і частково оперативної діяльності Армії УНР через особливості
військово-політичної співпраці з Польщею.
Загалом воєнне мистецтво Армії УНР з грудня 1917 р. – до травня 1920 р.
поєднало еволюційні зміни і якісні зрушення згідно з потребами військових дій.
Відповідаючи загальним принципам ведення війни, воно мало й відмінності, що
проявлялись у специфіці організації та проведенні військових операцій (часто
ризикованих). На це вплинули особливості залучення національної військової
спадщини (застосування низки стратегем, висока адаптивність до змін бойової
обстановки, рішучість та ініціативність, горизонтальна взаємодія, схильність до
7
маневрених дій тощо). Саме тому проаналізоване українське воєнне мистецтво
мало не тільки універсальні риси, але й засвідчило самобутність.
Отже, дисертаційне дослідження вперше представляє комплексний аналіз
розвитку українського воєнного мистецтва, виявленого Армією УНР в 1917 –
1920 рр. При цьому до практичного значення роботи належать:
- розробка авторської методики проведення досліджень військовотеоретичного спрямування;
- створення рекомендацій для посилення боєздатності Сил Оборони України
з урахуванням досвіду Армії УНР;
- результати дослідження можна використати для написання праць і
створення відповідних до тематики навчальних курсів з метою викладання як у
цивільних, так і військових вищих навчальних закладах.
Ключові слова до дисертації: Українська революція, Українська Народна
Республіка, Армія УНР, Галицька Армія, воєнне мистецтво, українські військові
традиції, козаки, теорія війни, Українська Центральна Рада, радянсько-українська
війна, Робітничо-Селянська Червона Армія, Добровольча армія, Військо
Польське, ІІ Річ Посполита, Польща. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………….18
ВСТУП………………………………………………………………………………..19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНА, ДЖЕРЕЛЬНА І ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………...26
1.1. Огляд історіографії……………………………………………………………..28
1.2. Характеристика джерельної бази………………………………………….…39
1.3. Теоретичні основи дослідження……………………………………………....45
1.3.1. Визначення змісту поняття «воєнне мистецтво»………………………...45
1.3.2. Теоретичне підґрунтя……………………………………………………...…50
1.4. Методологія дослідження………………………………………………….…..58
1.4.1. Методологічна основа……………………………………………………..…58
1.4.2. Авторська методика теоретичного аналізу воєнного мистецтва………61
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВОЄННОГО МИСТЕЦТВА
ЗБРОЙНИХ СИЛ УНР В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ЗМІН ТА ПЕРШОЇ
РАДЯНСЬКО – УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 1917 – 1918 РР………………….…..65
2.1. Передумови розвитку воєнного мистецтва Армії УНР…………………....66
2.1.1. Військово-політичне та природно-географічне значення українських
земель……………………………………………………………………………….....66
2.1.2. Особливості становлення збройних сил УНР і впливи козацької
спадщини..……………………….……………………………………………………70
2.1.3. Роль досвіду Першої світової війни та початки його трансформації………78
2.2. Воєнне мистецтво військ УНР в обороні……………………………..…..….80
2.2.1. Бої на Правобережжі України…………………………………………………81
2.2.2. Дії українських військ на підступах до Києва………………………………..85
2.2.3. Оборона Києва………………………………………………………………….89
2.3. Воєнне мистецтво Армії УНР в наступальних операціях………….………97
2.3.1. Бої на Лівобережжі…………………………………………………….……….99
2.3.2. Кримська операція військ УНР…………………………………………..…..107
17
РОЗДІЛ 3. ВІДНОВЛЕННЯ АРМІЇ УНР ТА РОЗВИТОК ЇЇ ВОЄННОГО
МИСТЕЦТВА (ЛИСТОПАД 1918 Р. – ТРАВЕНЬ 1920 Р.).……………….…120
3.1. Особливості ведення бойових дій військами УНР наприкінці 1918 – в
липні 1919 рр………………………………………………………………………..120
3.1.1. Повалення Гетьманату Павла Скоропадського та виклики, що постали перед
військами Директорії УНР……………………………………………………….…120
3.1.2. Прилаштування до нових умов боротьби (зима – весна 1919 р.)……..….129
3.1.3. Спроби перехоплення бойової ініціативи навесні – влітку 1919 р…….…134
3.2. Прояви воєнного мистецтва ДА УНР під час спільних бойових дій з ГА
влітку – восени 1919 р…………………………………………………………...…142
3.2.1. Особливості воєнного мистецтва під час походу об’єднаних українських
армій на Київ – Одесу…………………………………………………………….…142
3.2.2. Специфіка бойових дій у війні проти ЗСПР………………………….…..…157
3.3. Вияв воєнного мистецтва під час Першого зимового походу Армії
УНР……………………………………………………………………………..….…167
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……..….181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………….…190
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...222
|
|
|
