| Опис: |
Примітка: doc-файл не містить додатків, що є у djvu.
«Моєю інтенцією є об'єктивно зазнайомити сучасне й майбутні українські покоління з тими історичними подіями, які фатально заважили на наслідках нашої новітньої збройної визвольної боротьби так, як вони в дійсності відбувалися, з усіма їхніми світлами й тінями.
Реальне, хоч і дуже скорочене, віддзеркалення тієї частини нашої новітньої історії, яка ввійшла до неї під назвою "отаманія" (отаманщина), може викликати (і я думаю, що викличе) у декого "скрегіт зубів", і на мою адресу посипляться закиди, що я, мовляв, кидаю "пляму" на те, що ті "дехто" вважають за непорушне "табу". Можливо, запальні опоненти закинуть мені навіть "сплямування повстанського руху" й "антиуенерійство" (антипетлюрівство).
Я завжди був, є й буду стовідсотковим уенерівцем, але це не перешкоджає мені вважати історію тільки тоді такою, коли історичні події й постаті висвітлюються в ній цілком об'єктивно, без специфічного бронзування "своїх" і суто негативного насвітлення дій та діячів опозиції, себто коли "плюси й мінуси" відбиватимуть минулу дійсність. Для істориків не повинно бути в історичних подіях ані "свата", ані "брата". У противному разі історія була б викривленою.
Для сучасників подій це дуже тяжке завдання, бо, не зважаючи на їхнє щире бажання бути об'єктивними, вони не в стані позбавитися сантименту до "своїх" і мимохіть "передають куті меду", коли йде про їхню партію чи організацію. Тому власне більшу історичну вартість завжди мають праці істориків наступних поколінь, бо позбавлені сантименту, вони використовують матеріял, що його залишили сучасники, які належали до різних партій і були сторонники різних концепцій.
Чи мені пощастило бути цілком об'єктивним, - не мені судити.»
О.Вишнівський, 1971 |
