Леонтій Войтович

Войтович Леонтій Вікорович народився 16.05.1951 р. в м.Єманжелінську Челябінської області. Історик-медієвіст, фахівець з генеалогії правлячих династій. Доктор історичних наук, професор.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1972), механіко-машинобудівний факультет за спеціальністю “динаміка і міцність машин” (інженер-механік-дослідник). Служив офіцером в радянській армії (1972–1973), працював на конструкторських посадах у Берегівському філіалі Всесоюзного науково-дослідного інституту ремонту і експлуатації машинно-тракторного парку (1973–1981), головним механіком і головним інженером Берегівського меблевого комбінату (1981–1994)), першим заступником голови Миколаївської РДА (1994–2002) і заступником голови Миколаївської районної ради Львівської обл. (2002-2004). Історичними дослідженнями почав займатися з початку 1980-х під керівництвом академіка НАНУ Я.Д.Ісаєвича. Старший науковий співробітник (1995–2008), провідний науковий співробітник (з 2008 р.) Інституту українознавства імені І.Крип’якевича НАНУ (Львів). З 2001 р. профессор кафедри давньої історії України та допоміжних історичних дисциплін, з 2006 р. – завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету ім. І.Франка.
Кандидатська дисертація “Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХVІ ст.”, науковий керівник академік НАНУ Я.Д.Ісаєвич, захищена на Спеціалізованій вченій раді Д35.222.01 в Інституті українознавства імені І.Крип’якевича НАНУ (1994). Докторська дисертація “Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль” (2001). Науковий консультант академік НАНУ Я.Д.Ісаєвич, захищена на Спеціалізованій вченій раді Д35.222.01 в Інституті українознавства імені І.Крип’якевича НАНУ (1994). Лауреат премії імені М.С.Грушевського НАНУ (2003).

Автор більше 250 робіт, в т. ч. 10 монографій. Досліджує генеалогію правлячих династій, зокрема Рюриковичів, Гедиміновичів, Чингізидів-Джучидів, проблеми політичної історії та історичної географії Центрально-Східної Європи ІХ–ХV ст.

Основні праці: Генеалогія династії Рюриковичів. – Київ, 1990. – 227 с.; Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. – Київ, 1992. – 199 с.; Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХVІ ст. – Львів, 1996. – 256 с. + 50 табл.; Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль. – Львів, 2000. – 649 с.; Нащадки Чингіз-хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. – Львів, 2004. – 249 с.; Княжа доба на Русі: портрети еліти. – Біла Церква, 2006. – 784 с.; Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії // Записки НТШ. – Т.252. – 2006. – С.187-205; [з Целуйком О.] Правлячі династії Європи. – Біла Церква, 2008. – 464 с.

Публікації про автора: Ісаєвич Я,Д. Войтович Леонтій Вікторович // Енциклопедія сучасної України. – Т.5. – Київ, 2006. – С.47; Львівщина і львів’яни. Енциклопедично-біографічний довідник / За ред. С.Давимуки. – Львів, 2004. – С.62; Литвин М., Пікулик Н. Праці українських істориків в Інтернеті // Інститут українознавства ім.. І. Крип’якевича Національної академії наук України в 2005 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2006. – С.147-151; Литвин М., Петегирич В. Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України // Енциклопедія Львова. – Т.2. – Львів, 2008. – С.559–560