| Опис: |
Громадянську, патріотичну поезію, таку поезію, щоб зачепила душу і серце читача, можна написати тільки тоді, коли вона йде з душі і серця автора. Може здатися, що вона занадто різка та емоційна, але, з огляду на весь трагізм і героїзм боротьби, вона є відображенням сприйняття автором цих драматичних подій.
Вона пробуджує і надихає та є гучним закликом до боротьби та перемоги і справді нікого не залишить байдужим. |
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Слово від автора 5
Ця теж колись закінчиться війна 10
Ти любиш україну так, як я? 12
Мені байдуже, чи їх Бог простить 13
Ми бандерівці! Ми і махновці! 15
Героям слава відкричали 16
З вогню майдану в полум’я війни 18
Знов вороння збирається у зграї 19
Щоб жила у віках Україна! 21
Слова текли, як карамель 23
Гадали, що змінили владу 25
Щоб не настав армагеддон 27
Степану Бандері 28
Метеорити падали, як стріли 29
Не вірю зовсім тим вождям 30
Ми не хотіли воювати 31
Характер українця 33
За Януковича з’явилися 35
Я теж за статус для Донбасу 36
Я запитую в себе, вдивляюся в очі людей 38
Я зробив все, що міг 40
Послухай, Петре, щось воно не те 41
Після нас хоч потоп 44
Щоб влада ефективно працювала 46
А хто сказав, що буде просто 48
Ой, Юра-Юра - ніби дежавю 50
Невже у нас забракло духу? 51
Мамо, не плач! 53
В той час, коли загинув «Міф» 54
Щодня скалічені і вбиті 56
На море їдеш, стерво, в Крим 58
Якби бійці на фронті теж 59
Згребти все лихо і запхати в лантух 61
Пишу вірші для себе у шухляду 62
Не можна небо обійняти 64
З днем народження, нене, моя Україно! 65
Задекларую автомат! 67
Снаряди ніч пошматували вщент 68
Дзвінок від рідних, але я мовчу 69
В скупих новинах мало не щодня 70
Послухай, Петре, вже пора і гнати 71
Тіла розкидані по полю 72
Вмирав товариш на руках 74
Невже живем, щоби терпіти біль 76
Бандерівці ховали москаля* 77
Пливе кача (переспів) 78
Тримати владу треба за кадик 79
Вогонь тремтить, потріскують дрова 81
Таке мале, а стільки в нім лайна 82
Аваков зброю роздає 83
Заговори українською 84
Якби батько махно повстав 85
В дозорі 87
Не зраджуй мови 89
Дожилися! Згоріти від стиду! 91
Ой, Петре, Петре! Я тобі скажу 92
Вже вкотре хоронимо всі свої мрії 95
Абонплата за газ 96
В НКРЕКП вселились діти 97
Геть промокло взуття і розкисла земля 99
Через тисячу років віщує Олег 101
Я не поет, тим паче не пісняр 102
Дивлюсь, як б’ють атошників в Дніпрі 104
Я залюблений в тебе 105
Як таргани, побігли сучі діти 106
Нас вбивають снаряди і міни 108
Мені Міхо не дуже до вподоби 110
Матусю! Мамо! Як мене болить! 111
|
