|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
21.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
21.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(14.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Веремеєнко Т. Р. Києво-Лаврська церковно-мистецька школа
XVIII – початку XIX століття: історія, художня спрямованість,
майстри. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 034 – «Культурологія» (спеціалізація 04 – «Образотворче
мистецтво») – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України Київ, 2023.
Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню історії
Києво-Лаврської церковно-мистецької школи XVIII – початку XIX століття
та альбомам малюнків її представників. У дисертаційній роботі
проаналізовано та систематизовано історіографію проблеми, джерельну
базу. Нами встановлено, що першим дослідником Лаврської малярні та
альбомів малюнків був Михайло Істомін. Завдяки його дослідженням світ
наприкінці XIX століття вперше побачив лаврські малюнки. Учений
неодноразово наголошував на унікальності малярні, в якій кожен охочий
міг здобути якісну освіту. Федір Уманцев досліджував мистецькі
особливості Троїцької надбрамної церкви лаври крізь призму навчання в
малярні. Павло Жолтовський досліджував навчальний процес у Лаврській
малярні, він неодноразово підкреслював, що це був один із найстаріших
закладів Східної Європи. Крім цього, він опублікував понад 1400
тушованих малюнків малярні. Дмитро Степовик показав у своїх працях
унікальність не тільки українського бароко, а й малярні, яка була
повноцінним училищем. Дослідниця Аліна Кондратюк при студіюванні
малярської тематики дійшла висновку, що українське мистецтво органічно
поєдналося із західноєвропейською традицією, як приклад, це особливості
розписів Троїцького храму. Таке поєднання свідчить про високий рівень
мистецтва в Лаврській школі. Василь Шиденко у своїй роботі показав
життя одного з лаврських мистців того часу – Івана Косачинського. Митець
Іван Пилипенко дослідив прийоми навчання в малярні, які сприяли в
3
майбутньому вдалому працевлаштуванню учня. Історик Євген Пащенко у
своїй роботі досліджував вплив українського бароко на зародження
сербського вияву цього стилю, що виник як результат перебування
сербських учнів у Києві та діяльності українських майстрів на Балканах, які
організовували мистецькі школи. Мистецтвознавець Тетяна Кара-
Васильєва в наукових розвідках висвітлила та проаналізувала особливості
співпраці Лаврської малярні з осередками гаптування в Україні.
Стан збереженості джерельної бази на сьогодні в Україні є
недостатнім: багато архівних джерел було знищено або вивезено до
московщини. Проте ті джерела, які збереглися, було використано нами під
час дослідження історії малярні та мистецьких характеристик альбомів
малюнків. Послугували для розкриття заявленої теми фондові матеріали з
Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ф. 128) та
Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира
Вернадського (ф. 229). Опрацювання архівного фактажу дозволило вповні
дослідити історію малярні та творів мистецтва, ретельний аналіз лаврських
малюнків не тільки дав змогу побачити унікальність сюжетів, а й виявити
особливості навчального процесу та власників альбомів.
Для дослідження представленої проблематики було використано
багато методів різних дисциплін, зокрема історії, мистецтвознавства,
культурології. З низки історичних методів послуговувалися такими:
історико-системним, історико-порівняльним та палеографічним, із
мистецтвознавчих та культурологічних – іконологічним, атрибутивним.
Наукова новизна полягає у тому, що було досліджено історію
діяльності Лаврської малярні з XVIII століття і до початку XIX століття.
Було з’ясовано, що ця установа іменувалася як малярня. Керівні посади в
ній обіймали начальники, які мали художній хист та інші навички. Нами
було знайдено невідомі раніше імена та роки управління керівників
малярні, а саме – Івана Максимовича, Феоктиста (Теоктиста)
Павловського, Олімпія Галика, Романа, Ігната, Пахомія, Володимира,
4
Захарія Голубовського.
Уперше виявлено обов’язки керівників малярні – це наглядати за
матеріальним станом малярні, дисципліною, навчанням; з’ясовано причини
звільнення начальників малярні – за станом здоров’я, але при цьому вони
могли навчати та працювати на себе. До 1785 року начальники малярні
особисто приймали нових учнів до малярні. Крім того, за архівними
документами було визначено, що ці вчителі володіли великим майном,
заробленим та накопиченим протягом усього життя. Уперше було
встановлено імена майстрів, які брали участь у розписах Успенського
собору в 1772–1777 роках, значна частина їх була з Лаврської малярні.
Уперше при дослідженні тематики нами було скомпоновано перелік
речовин та фарб, використовуваних у розписах, з’ясовано, за які кошти та
як відбувалося їхнє придбання.
Також уперше було опубліковано та проаналізовано список майна
малярні та її начальників. Ми переконалися в заможності та статусності
керівників, а також знайшли факти про наявність усіх необхідних для
роботи та навчання інструментів.
Детально описано принцип прийняття учнів до малярні. Документи
засвідчили, що навчатися міг кожен охочий, варто було лише надати
документи про себе, лавра натомість видавала свідоцтво про проходження
навчання. Набувши необхідних знань, учень отримував документ про
закінчення. Було з’ясовано, що керівники малярні постійно ініціювали та
контролювали забезпечення учнів усім необхідним – одягом, грошима,
інструментами, посібниками. Соціальний стан та походження учнів були
різними. Здебільшого учнівський колектив складали українці, проте також
навчалися білоруси, поляки, болгари, македонці та московити. Як правило,
термін навчання був 5–7 років, але відомі випадки як коротшого терміну,
так і довготривалого – більше семи років. Після закінчення навчання
кожен учень мав право вільно обирати свій майбутній шлях. Водночас
траплялися випадки несправедливого ставлення до учнів, як результат –
5
їхня втеча з навчання.
Було встановлено, що кожен учень мав право навчатися у монаха-
ікономаляра, від якого переймав необхідні навички та прийоми. Навчалися
та жили учні в келіях на території лаври. Після 1763 року малярню було
реорганізовано. Зокрема скореговано чіткий кількісний склад, що
налічував 20 учнів, 10 «молодиків». Нами було доповнено список осіб, які
навчалися в малярні протягом XVIII – початку XIX століття.
Уперше в дисертаційній роботі опубліковано низку малюнків із
вказівками на послідовність обарвлення та необхідні фарби. Завдяки цим
написам було встановлено, що колористика цих малярських творів, як і
тогочасних українських ікон, розписів в українських храмах, була дуже
яскравою, насиченою, на відміну від московитського іконопису.
У процесі аналізу встановлено авторство цих малюнків та належність
цілого альбому одному авторові. Крім того, уперше було опубліковано
текстові нотатки учнів та майстрів лаври, присвячені різним темам –
релігійним, філософським, інформаційним та побутовим.
Нами з’ясовано, що посібники, за якими навчалися учні та
використовували майстри малярні, мали походження із Західної Європи. Їх
після навчання в Ауґсбурзі привіз із собою Олександр-Антоній Тарасевич.
Завдяки опублікованим художнім зразкам було встановлено, що альбоми
малюнків мали унікальні риси, що були притаманні українському стилю
бароко.
Зауважимо, що більшість збережених малюнків має релігійну
тематику, проте є в альбомах портрети, історичні, символічні та батальні
зображення, а це, своєю чергою свідчить, що в малярні навчали не тільки
малярів сакральної тематики, а й майстрів різнопланового стилю, що
давало змогу отримати будь-яку малярську роботу в майбутньому.
З навчальних посібників учні копіювали європейські сюжети,
невідомі, але зрозумілі тогочасним українцям. У процесі копіювання учні-
малярі додавали елементи українського барокового стилю.
6
У дослідницькій роботі доповнено переклади українських назв фарб,
речовин та кольорів, зокрема, з’ясовано, що деякі слова мали як українське,
так і європейське походження. У дисертації обґрунтовано цінність,
унікальність, роль та значення лаврських альбомів, які було створено в
Лаврській малярні.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає
в тому, що представлені напрацювання можуть бути використані як окрема
тема або предмет з історії України, історії української культури, історії
українського ікономалярства, історії староукраїнської мови у вищих
навчальних закладах. Матеріали можуть бути використанні у навчальних
посібниках, а малюнки слугуватимуть як взірці для нових перспектив
розвитку українського барокового мистецтва як в Україні, так і за
кордоном.
Ключові слова: мистецтво, бароко, іконопис, малярство, малярня,
Києво-Печерська лавра, «кужбушки», історія України.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ…………………………………………………………………….……….15
Розділ І. Огляд історіографії, джерельної бази та методологія
дослідження……………………………….…………………………………..…19
1.1. Історіографія проблеми………………………..…………………….….19
1.2. Джерельна база та методологія дослідження…….…………………..38
Висновки до розділу 1……………………….……………………….….42
Розділ ІІ. Історія, мистецька спрямованість……………………….….……44
1.1. Історія, мистецька спрямованість Лаврської ікономалярської
школи………………………………………………………………...……44
1.2. Учителі, учні, майстри…………………………………………….……69
Висновки до розділу 2…………………………………………….……128
Розділ ІІІ. Іконографічні та мистецькі особливості церковно-мистецької
школи Києво-Печерської лаври………………...………………………..…130
1.1. Зміст альбомів………………………………………………..…………130
1.2. Наповнення альбомів-малюнків……………………..………...…….152
1.3. Колористика малюнків………………………..………………....……180
Висновки до розділу 3…………………………………………...……..194
Висновки………………………………………………………………...……..196
Список використаних джерел та літератури…………………..….……....204
Додаток А…………………………………..………………………..…………218
Додаток Б……………………………….……………………………………...220
Додаток В…………………………….………………………………………...226
|
|
|
