| Опис: |
Вірші у книзі написані язичієм, а інші тексти - російською, оскільки видання москвофільське.
Народна поезія - скарбниця всього народу. Створювали і створюють її талановиті співаки, поети, лірники, сказатели. Автор «Слово о полку Ігоревім» був, без сумніву, одним з баянів на дворі галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла. Літопис зазначила, що за князя Данила Романовича прославився співак Митуса. Він один нам відомий, а скільки імен загубилося і пропала безвісти в продовження століть!
Відлуння народної творчості древньої Русі збереглися в уламках досі: колядки, щедрівки, гаївки, русалии, ладканя, голосенія, приказки, прислів'я, загадки, казки, билини. Ці крихти народної словесності є найцінніші джерела побуту наших предків.
Галицько-руські письменники, пов'язані нерозривними узами з народом, всім серцем і розумом оберігали заповіти і спадщину своїх батьків і дідів. Д.І. Зубрицький почав своє літературне поприще міркуваннями про народні пісні. Священики І.Г. Наумович, В.Д. Залозецький, В.І. Хиляк, які прожили все життя в селі, були глибокими знавцями народної душі, а І. Вишенський, І. Гушалевич, Ф. Білоус, Ф. Свистун, Д. Вертун, Д. Марков, С. Бендасюк вийшли із самих надр народу.
У нижче наступних рядках зупинимося на іменах справжніх народних співаків-селян, пісні яких представляють яскраву картину самобутньої поезії і відрізняються глибоким патріотичним змістом. Чи не забагато їх, лише кілька людей, але всі вони - сіль Галицької Русі. Пом'янути їх хоча б найскромнішими словом - невідкладний борг подяки потомства. |
