Оксана Вар'ян » Образ ідеального громадянина у колективній свідомості афінян VI-IV ст. до н.е.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Образ ідеального громадянина у колективній свідомості афінян VI-IV ст. до н.е.

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 14.03.2025
Твір змінено: 14.03.2025
Завантажити: pdf див. (4.4 МБ)
Опис: Вар’ян О. О. Образ ідеального громадянина у колективній свідомості афінян VI-IV ст. до н.е. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02. – всесвітня історія. Чернівецький національний
університут імені Юрія Федьковича МОН України, Чернівці, 2024.
У дисертації на основі комплексу писемних та візуальних джерел в
історичному вимірі здійснено аналіз витоків і причин становлення образу
ідеального громадянина у полісній свідомості афінського колективу громадян
VI-IV ст. до н.е., змісту даного образу, напрямів формування особи у пайдейї та
способів реалізації набутої нею доброчесності задля досягнення суспільного
визнання.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що вперше на
рівні дисертаційної роботи здійснено комплексний аналіз актуальної наукової
проблеми, яка досі не поставала предметом спеціальних історичних досліджень.
Визначено, що образ афінського ідеального громадянина протягом
досліджуваних періодів постає наслідком особливостей розвитку поліса як
держави, міста, громадянської общини. Передумови становлення образу
ідеального громадянина у колективній свідомості афінян класифіковано за
основними напрямами: суспільно-політичний, релігійний або соціокультурний,
соціально-економічний. Суспільно-політичний лад поліса постає у сукупності
принципів функціонування громадянської общини та цінностей поліса. Принципи
функціонування громадянської общини та система цінностей поліса становили
основу політії, закладали ідеологічне підґрунтя образу ідеального громадянина.
Збереження політії, заснованої після реформ Солона на принципі евномії, пізніше,
після реформ Клісфена – принципі ісономії, прямо пов’язувалось з реалізацією
громадянами права участі у державному врядуванні. Система цінностей поліса
включала свободу, справедливість, повагу до богів, пращурів та батьків,
пріоритетність блага поліса, патріотизм та громадянську відповідальність.
Визначено два етапи впливу полісної релігії на становлення громадянської


3
свідомості афінян. Перший етап був пов’язаний з обрядами включення у фратрію.
Уточнено значення, послідовність і зміст релігійних ритуалів, що супроводжували
етапи введення дитини у фратрію до набуття статусу повноправного громадянина.
Встановлено, що правова норма про визначення громадянства на підставі
народження від двох повноправних батьків стала законодавчим закріпленням
практики засвідчення належності до фратрії, яка врегульовувала законність
шлюбу та походження дітей. Таким чином, в основі політичної належності
громадянина знаходилась соціокультурна – право поділяти общинні релігійні
культи й культурні норми. Участь у соціокультурній діяльності – відправленні
обрядів, здійсненні жертвоприношень й виконання жрецьких обов’язків та
повноважень за пов’язаними з релігійною діяльністю посадами, позначала другий
етап впливу полісної релігії на становлення громадянської свідомості афінян.
Зазначено, що релігійний фактор був прямо пов’язаний із суспільно-політичним.
В основі впливу соціально-економічного сегмента розглянуто соціальний
статус громадянина після реформ Солона, заснований на прибутку з землі та
власності. Ідентифікуючою ознакою громадянина, елементом престижності,
гарантією його готовності захищати поліс виступала земельна ділянка. Ойкос був
базовим рівнем ідентичності члена соціуму, економічною основою реалізації його
обов’язків перед полісом – участі в управлінні державою, військової служби,
виконання літургій, що розглядалось втіленням справедливості як цінності поліса.
Економічне підґрунтя реалізації громадянських прав і обов’язків мав
забезпечувати також спадок, право на який визначала фратріальна належність.
Охарактеризовано вплив змісту афінського громадянства на образ
ідеального громадянина. Становлення громадянства як політичного інституту у
Стародавніх Афінах розпочалось внаслідок реформ Солона та було завершене
законом Перікла. Громадянство, засноване на автохтонному походженні роду,
розглядалось афінянами підставою ісономії. Ключові права громадянина – служба
у громадянському ополченні, участь в управлінні полісом, володіння земельною
ділянкою, нерухомим майном виступали водночас почесними обов’язками та
знаходили вираження у складових його взірцевого образу: воїна – захисника


4
поліса; учасника політичної діяльності, відповідального за збереження
державного ладу; господаря ойкоса, що успішно веде господарство та справно
виконує літургії, дотримуючись справедливості та пріоритетності блага поліса.
Політичні реалії й особливості полісного життя VI-IV ст. до н.е. визначав
процес демократизації афінських громадянських інститутів, зокрема, – розвиток
кола інституцій, через які громадяни могли брати участь в управлінні державою.
Посилення ролі екклесії та гелієї у врядуванні внаслідок розширення їх
повноважень, збільшення кількості посад, претенденти на які обирались серед
усіх громадян поліса у спосіб жеребкування, сприяло перетворенню
громадянської участі на складову образу ідеального громадянина.
Здійснено аналіз системи, методів й принципів формування образу
ідеального громадянина у колективній свідомості афінян VI-IV ст. до н.е.
Визначено, що основу образу афінського ідеального громадянина становили
колективні уявлення афінян про доброчесність, які втілювались у поняттях
«арете» та «калокагатія». Протягом VI-IV ст. до н.е. відбулась еволюція змісту
арете від доброчесності, заснованої на благородному походженні до
доброчесності, заснованої на суспільній значимості діяльності. Подібної
трансформації зазнав також зміст калокагатії від переваги фізичної складової до
гармонійного поєднання її з громадянською доброчесністю. Зазначено, що
початково аристократичні за змістом арете і калокагатія внаслідок демократизації
поліса стали досяжними для демосу. До комплексу чеснот, що визначали
доброчесність громадянина, належали: мужність та звитяга, помірність і
поміркованість, честолюбство й прагнення до слави, розум та мудрість,
благородне походження, наявність відзнак за військову службу та участь в
управлінні полісом, сумлінне і понаднормове виконання літургій, прославлення
поліса перемогами у агонах, успадкована слава пращурів, що також відзначались
діяльністю на благо поліса. Сформульований афінською общиною комплекс
чеснот ідеального громадянина корелював із цінностями поліса.
Відзначається, що еволюція образу ідеального громадянина у Стародавніх
Афінах була пов’язана з демократизацією поліса та позначилась переходом від


5
аристократичного ідеалу громадянина-воїна з акцентом на фізичній підготовці як
передумові військових успіхів та заможності за рахунок військової здобичі до
ідеалу доброчесної гармонійної активної особистості, спроможної справно
виконувати свої громадянські обов’язки.
Розглянуто афінську пайдейю як громадянську освіту. Мусична, граматична
освіта, фізична підготовка, ефебія, навчання у ораторів, політиків, софістів,
філософів як елементи пайдейї передбачали підготовку до участі у політичному й
соціокультурному житті поліса, прийняття та відтворення у своїй діяльності
полісних цінностей, морально-етичних норм та культурних зразків общини.
Поєднуючи освітню й соціокультурну складову пайдейя була спрямована на
досягнення арете та калокагатії. Акцентовано на виховний вплив публічного
простору афінського поліса. Публічний простір поліса поставав простором
закону, політичної та релігійної діяльності, комунікації, середовищем
відображення полісних цінностей, залученим до формування особистості
громадянина. В межах публічного простору відбувалась взаємодія громадян,
долучення до традицій, політичних та соціокультурних практик.
Визначено мотивації й форми забезпечення полісом суспільно-політичної
активності громадянина. До них віднесено методи фінансового та психологічного
стимулювання. Фінансові виплати включали містофорії, діобелію, виплати
інвалідам, утримання дітей загиблих громадян, теорикон. Вони мали забезпечити
реалізацію громадянами прав політичної участі, демонстрували увагу поліса до
формування громадян відповідно до панівних цінностей, виступали вираженням
закладених в основу функціонування громадянської общини принципів ісономії
та справедливості. Методи психологічного стимулювання – похвала і надання
почестей, засновувались на філотімії та агональності як визначальних рисах
менталітету афінян. Фінансові виплати поліса у поєднанні з господарською
діяльністю громадянина становили економічну базу наявності дозвілля як форми
забезпечення громадянської активності.
Провідними способами реалізації громадянської доброчесності, котрі
водночас поставали прикладним компонентом образу ідеального громадянина,


6
визначено участь у соціокультурній та політичній діяльності. Участь у
соціокультурному житті поліса розпочиналась після введення дитини у фратрію й
передбачала відвідування свят, фестивалів, театральних вистав, симпосіїв.
Присутність афінян в ролі глядачів та учасників культових заходів на місцевих
святах і фестивалях, панеллінських іграх сприяла їх інкультурації, формуванню
колективної ідентичності, спільної культурної пам’яті членів громадянської
общини. Засвоєні цінності, суспільні норми й моделі поведінки мали
відтворюватись демотами під час подальшої участі у агонах, спрямованої на
визнання їхніх чеснот у спосіб надання почестей і прославлення поліса своїми
перемогами. Участь повноправних членів громадянської общини, по досягненні
належного віку, в управлінні полісом розглядалась проявом ісономії та запорукою
збереження наявного політичного ладу. Право політичної участі громадян
реалізовувалось також через застосування запроваджених полісом інструментів
збереження політії – остракізму, законів проти тиранії, внесення ісангелії, «графе
параномон». Доступ до участі у політичній діяльності й виконання посадових
обов’язків відкривали афінянам можливість реалізувати громадянську
доброчесність служінням в інтересах поліса, досягти визнання чеснот.
Почесті та похвалу, закон проаналізовано як засоби суспільного і
державного врегулювання відповідності людини образу ідеального громадянина.
Після реформ Солона справедливе відзначення внеску громадянина у славу й
добробут поліса визнавалось правом рівного. Суспільна похвала була
індикатором відповідності особи вимогам полісного колективу. Нагородою
достойним людям за піклування про благо поліса вважались почесті – вінки,
публічні проголошення, ателія, сітесіс, проедрія, встановлення статуй, дарування
землі, публічні поховання за державні кошти, а також отримання цінних
подарунків від міста. Питання необхідності дотримання громадянином норм
полісного життя визначалось законом. Покаранням за їх порушення були смертна
кара, атімія, вигнання з поліса, заборона ховати злочинців в межах поліса,
конфіскація майна, накладення штрафу, тюремне ув’язнення. Закон
регламентував не лише громадянську, політичну, релігійну доброчесність


7
людини, а і її морально-етичну відповідність суспільним нормам. Вагомим
чинником врегулювання відповідності людини загальновизнаному ідеальному
образу виступав суспільний осуд. Визначено, що дієвість способів врегулювання
доброчесності індивідуума у сприйнятті полісного колективу громадян залежала
від їх впливу на поширення доброї або недоброї слави про нього. Прагнення
афінян до вшанування та уникнення покарань сприяло практичному втіленню
ними усталеного у колективних уявленнях образу ідеального громадянина.
В дослідженні доведено, що образ ідеального громадянина, утверджений у
колективній свідомості афінян протягом VI-IV ст. до н.е. постав наслідком
особливостей розвитку поліса та відображав потребу у формуванні громадян,
здатних зберігати й відтворювати засади полісного життя. Сформований у пайдейї
афінський громадянин – це наділена достатніми знаннями, уміннями та
навичками людина, спроможна виконувати громадянські обов’язки задля
досягнення блага поліса і визнання набутої доброчесності у спосіб отримання
почестей та похвали.
Ключові слова: Стародавні Афіни, образ ідеального громадянина, поліс,
громадянська община, ісономія, доброчесність, арете, пайдейя, колективна
свідомість, колективні уявлення.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.