|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
08.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
08.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2 МБ)
|
|
| Опис: |
Уракін М.Г. Колабораціонізм на території Житомирсько-Вінницького регіону у роки нацистської окупації, 1941-1944 рр. Кваліфікаційна праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі
знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія».
Український державний університет імені Михайла Драгоманова. Київ, 2025.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню колабораціонізму
та співпраці населення Житомирсько-Вінницького регіону з нацистським
режимом в період окупації у 1941-1944 роках. Вивчення проявів
колабораціонізму на території Житомирсько-Вінницького регіону зумовлене
не лише недостатнім висвітленням проблеми вітчизняними та закордонними
дослідниками, але також і можливістю провести дослідження поєднуючи в
одній роботі декілька напрямів сучасного історіописання: соціальну історію,
історію повсякденності, регіональну історію та гендерну історію. Це
дозволяє цілісно поглянути на таке складне питання як колабораціонізм в
роки німецько-радянської війни як в цілому по Україні, так і в окремо
взятому регіоні.
У роботі розкрито стан наукового дослідження проблеми, визначено
основні підходи та напрями вивчення колабораціонізму та співпраці з
окупантом радянської, вітчизняної та закордонної історичної науки.
Показано, що тривалий час в історіографії існували два діаметральнопротилежні підходи до розуміння співпраці з ворогом та колабораціонізму в
умовах нацистської окупації: демократичний – західний, якого дотримується
сучасна українська історіографія та цензурований – радянсько-російський
підходи. Це зумовлено наявністю жорсткої цензури та ідеології в радянський
період і поверненням до радянських штампів та ідеологем в сучасній
російській історичній науці. Апріорі публікації радянської доби мали,
визначені компартійним режимом, політичні штампи, особливі підходи до
формування понятійного апарату, а висновки авторів містили заздалегідь
3
підготовлені оцінки, як самого явища, так і його окремих складових. Крім
того, вивчення питання гальмувалось обмеженістю джерельної бази,
закритістю архівів, тенденційністю спогадів учасників подій.
У першому розділі роботи «Історіографія та джерельна база
дослідження» розкрито стан дослідження питання колабораціонізму та
співпраці населення з німецькими окупантами на території ЖитомирськоВінницького регіону в роки німецько-радянської війни.
Історіографія історії колабораціонізму та співпраці з нацистськими
окупантами в Україні в цілому та Житомирсько-Вінницькому регіоні,
зокрема, в роки німецько-радянської війни відповідає основним етапам
розвитку історичної науки в Україні і ділиться на декілька періодів: перший
радянський відрізок охоплює два періоди – перший – 1940-ві – середина
1980-х рр., другий – друга половина 1980-х – 1991 рр.; другий охоплює добу
незалежності та ділиться на два періоди – перший 1990-ті – 2014 р. та другий
від 2014 до сьогодення. Крім того історіографію дослідження
колабораціонізму можна поділити на радянсько-російську, вітчизняну,
діаспорну та зарубіжну.
Здійснений науковий аналіз літератури з теми дослідження
підтверджує необхідність подальшого дослідження історії колабораціонізму
в період нацистської окупації як України в цілому, так і ЖитомирськоВінницького регіону, зокрема.
Розробка основної гіпотези дослідження потребувала опрацювання
значної маси неопублікованих документів, які зберігаються у фондах
вітчизняних архівів. Вони стали основною джерельною базою підготовки
дисертаційного дослідження. У процесі роботи було опрацьовано документи
шести українських архівів: Центрального державного архіву громадських
об’єднань України (ЦДАГО України), Центрального архіву вищих органів
влади та управління України (ЦДАВО України), Галузевого державного
архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та Архіву Управління Служби
безпеки України в Житомирській області (АУ СБУ ЖО), Державного архіву
4
Житомирської області (ДАЖО), Державного архіву Вінницької області
(ДАВіО). Крім того опрацьовано тогочасну періодику та опубліковані
збірники документів.
У другому розділі «Суспільно-політичні та соціально-економічні
причини колабораціонізму на території генеральної округи «Житомир»»
проаналізовано та визначено особливості впливу на життя місцевого
населення політики компартійних органів в міжвоєнний період, розкрито
причини, що спонукали представників різних етнічних, соціальних та
культурно-релігійних груп до співпраці з нацистським режимом. Показано,
що політика, яку проводило в регіоні компартійно-радянське керівництво,
призвела до відмови на початках нацистської окупації від активного та
пасивного спротиву та готовності до співпраці з режимом.
Окремо приділено увагу висвітленню нацистської політики, яку
втілювали в життя окупаційні органи влади в генеральній окрузі «Житомир».
Втілення в життя розроблених стратегами Райху програм, щодо регіону, його
ресурсів та населення, вплинуло на вироблення місцевими жителями
стратегії виживання в умовах окупації, одним із елементів якої була і
співпраця з режимом. Автор відмічає, що сильний вплив на населення в
перший період окупації мала німецька пропаганда, яка оголошувала
головними ворогами українського населення жидо-більшовицький режим.
Ідеологічний аспект і відродження релігійного життя в регіоні мали значний
вплив на населення регіону.
Крім того важливу роль у появі бажаючих до колабораціонізму відіграв
і психологічний фактор та пам'ять населення про минулі події, свідками яких
воно було.
У третьому розділі «Основні форми колабораціонізму та співпраці з
окупантом на території Житомирсько-Вінницького регіону розкрито
основні форми співробітництва місцевого населення з нацистською
окупаційною адміністрацією. Зокрема, адміністративно-управлінську,
політичну, соціально-економічну, господарську, культурно-освітню,
5
релігійну та мілітарну. Окремі сюжети розділу присвячено участі в
колабораціонізмі представників німецької меншини (фольксдойче), що
компактно проживали в регіоні.
У розділі також аналізується роль та місце допоміжної поліції в
німецькому карально-репресивному апараті. Акцентується увага на
використанні роботи в допоміжній поліції для власного збагачення та
підвищення соціального статусу місцевими поліцаями. Визначено основні
фактори, які призвели до зміни в поведінки поліцаїв у стосунках з різними
групами місцевого населення.
Проаналізоано особливості, прояви, форми та методи виживання
українських жінок на окупованих нацистами територіях Житомирщини та
Вінниччини. Окремо відстежується використання жінками свого тіла, як
способу виживання в умовах окупації. Особливу уваги приділено
дослідженню подальшої долі жінок, які в період окупації співпрацювали з
окупантами. Встановлено, що окупованих нацистами територіях
Житомирщини та Вінниччини жіноче населення, опинившись у складних
життєвих обставинах, вимушене було шукати можливості для власного
виживання та виживання власних сімей. При цьому жінки використали
власний досвід виживання набутий в умовах Першої світової війни,
громадянського протистояння часів революції та встановлення в регіоні
комуністичної диктатури. Жінки одночасно були і об’єктами і суб’єктами
суспільних відносин, які існували в новому окупаційному суспільстві.
Частина жінок вимушена була, під тиском обставин, піди не тільки на
економічну співпрацю з окупантом, але і стати колаборантом, долучившись
до нової управлінсько-владної вертикалі.
У четвертому розділі «Доля колаборантів після визволення регіону
радянськими військами» було простежено зміни що відбувались в
морально-психологічному стані колаборантів та місцевого населення регіону
в останні місяці існування нацистської окупаційної адміністрації.
6
Встановлено, що наближення німецько-радянського фронту до території
регіону призвело до зміни моделі виживання, яку обирали місцеві.
Крім того було проаналізовано радянське законодавство, яке
стосувалось покарання колаборантів та членів їх сімей. Автор підкреслює,
що декларована радянськими чиновниками та компартійними функціонерами
модель у ставленні до населення окупованих нацистами територій, як до
жертв, не відповідала практичній політиці, яку втілювали в життя на
визволених територіях. Доля населення Житомирсько-Вінницького регіону
повністю залежала від волі партійного керівництва та радянських каральнорепресивних органів, які визначали коло осіб, які підлягали перевірці та
обов’язковій юридичній відповідальності, встановлювало вимоги до
партійно-комсомольського активу, який пережив окупацію. Дослідження
показує, що на практиці компартійні органи застосовували до населення
деокупованих територій принцип «винуватості», тобто, кожен з тих хто
пережив окупацію, розглядався як зрадник радянської влади і до нього
можливо було застосувати репресії та переслідування.
Відтворено картину судового переслідування радянськими каральнорепресивними органами колаборантів та показано їх подальшу долю.
Встановлено, що у перші роки після визволення регіону відбувався процес
фільтрації населення та виявлення колаборантів та осіб, які співпрацювали з
окупантом в різних сферах суспільного життя. Більшість з виявлених
колаборантів було притягнуто до кримінальної відповідальності за як
«зрадники батьківщини». Вони отримали тривалі строки ув’язнення або їх
засудили до страти.
На широкому архівному матеріалі розглянуто практику репресій та
переслідувань учасників українського національного руху. Для працівників
радянських карально-репресивних органів членство в ОУН було
обтяжуючою обставиною, яка посилювала кримінальну відповідальність
осіб, які співпрацювали з окупаційним режимом. Крім того до
відповідальності притягувались і члени сімей українських націоналістів.
7
Окремий сюжет розділу присвячено чисткам партійнокомсомольського активу, які проводили на Житомирщині та Вінниччині
керівники обкомів та райкомів. Встановлено, що факт перебування на
окупованих територіях, а також пасивна поведінка партійного чи
комсомольського активіста розглядались компартійними чиновниками, як
порушення партійної присяги. Абсолютна більшість партійних функціонерів,
які проходили перевірку, були виключені з партії, або притягнуті до
юридичної відповідальності.
Завершують кваліфікаційну роботу висновки, які розкривають головну
гіпотезу та завдання дослідження.
Ключові слова: Друга світова війна, німецько-радянська війна,
нацистська окупація, Житомирсько-Вінницький регіон, колабораціонізм,
пропаганда, співпраця, Голокост, репресії, поліція, адміністративноуправлінська сфера, жінки, партійно-державна політика, компартійні органи. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерельна база дослідження 26
1.1. Вітчизняна і зарубіжна наукова література з проблеми колабораціонізму 26
1.2. Характеристика джерельної бази дослідження 45
РОЗДІЛ 2. Суспільно-політичні та соціально-економічні причини колабораціонізму
на території генеральної округи «Житомир» 62
2.1. Особливості компартійної політики в регіоні на передодні та на початку німецькорадянської війни та її вплив на появу колабораціонізму 62
2.2. Регіон в окупаційних планах нацистів та залучення доспівпраці місцевого населення 78
РОЗДІЛ 3. Основні форми колабораціонізму та співпраці з окупантом на території
Житомирсько-Вінницького регіону 93
3.1. Співпраця з нацистами в адміністративно-управлінській сфері 93
3.2. Співпраця населення в медико-соціальній, культурно-освітній та релігійнійсферах 112
3.3. Господарсько-економічна співпраця населення з окупантами в ЖитомирськоВінницькому регіоні в роки нацистської окупації 1941-1944 рр. 125
3.4. Жінки в умовах нацистської окупації Житомирсько-Вінницького регіону 1941-1944 рр.:
виживання через співпрацю 138
3.5. Колабораціонізм у мілітарній та поліційній сфері 149
РОЗДІЛ 4. Доля колаборантів після визволення регіону радянськими військами 171
4.1. Ситуація в Житомирсько-Вінницькому регіоні в останній період німецької окупації та
після визволення краю радянськими військами 171
4.2. Судове та позасудове переслідування колаборантів в роки війни та повоєнний період 181
ВИСНОВКИ 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 209
|
|
|
