Василь Цілий

Цілий Василь Павлович (1939 р.н., с. Поділля Баришівського -ну) — український поет. Закінчив місцеву школу. Працював завідуючим клубом у с. Поділля. Друкувався в районній газеті «Баришівські вісті» (вірші). Потім працював у Києві формувальником-ливарником на заводі «Більшовик». У 1969 закінчив Кам'янець-Подільський педагогічний інститут (тепер Кам'янець-Подільський національний університет). Після закінчення інституту вчителював у с. Стайки на Київщині. Працював у системі «Київкнига».
В 1970 вийшла перша поетична збірка «Літепло». У творчому доробку 12 збірок: «Літепло» (1970), «Зажинки» (1978), «Вишнева мелодія» (1985), «Від імені батька» (1988), «Зойк» (2006), «Останнє яблуко» (2007), «Поки є голубінь» (2012), «Вогонь і камінь» (2014); дитячі —  «Кіт угадує погоду» (1975), «Михайликове літо» (1987) та інші.
До останньої  книги «Вогонь і камінь» ввійшли вірші, присвячені подіям на Майдані під час Революції Гідності.
З 1981 член Спілки письменників СРСР (нині Національна спілка письменників України).

Джерела:
1. Письменники радянської України. 1917-1987: Біобібліографічний довідник/ Упор. В.К. Коваль, В.П. Павловська. — К.: Рад. Письменник, 1988. — С.629