Богдан Сушинський

Богдан Сушинський (10.04.1946 – 24.12.2020) народився Богдан Сушинський 10 квітня 1946 року в місті Самборі на Львівщині. В 1969 році з відзнакою закінчив Одеський держуніверситет ім. І. Мечникова. Член Національної спілки письменників України (НСПУ) та Національної спілки журналістів. Упродовж багатьох років Б. Сушинський працював на журналістській ниві, за що удостоєний звання заслуженого журналіста України та низки інших журналістських відзнак. У 1990–2002 роках він очолював Одеську обласну організацію НСПУ; тривалий час був членом Правління та Президії ради НСПУ, а також членом Національної ради Конгресу української інтелігенції. Обирався заступником голови Літфонду Спілки письменників України. Був членом Міжнародної асоціації письменників баталістів та мариністів, віце-президентом Української асоціації письменників. Твори його перекладались п’ятнадцятьма мовами світу.
За досягнення на науковій та письменницькій нивах, Богдан Сушинський був обраний дійсним членом Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв (при ЮНЕСКО, США, листопад, 1995).
Наприкінці 2002 року Американський біографічний інститут нагородив Б. Сушинського іменною Золотою медаллю Честі, як видатну особистість, за значний внесок у розвиток вітчизняної і світової культури і науки. Він також обраний радником Ради міжнародних досліджень цього інституту, а його ім’я занесене до Залу слави інституту (2009 р.). Його творча біографія і сама творчість репрезентовані 2009 року в рейтингових всеукраїнських виданнях «Золотий фонд нації», «Україна. Європа. Світ», «Національні лідери України» та ін. Як науковець, він був дійсним членом Товариства українських наукових викладів ім. П. Могили (Львів, 2017) і членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Б. Сушинський був ідеологом і активний учасником відродження українського козацтва. Його перу належить двотомне видання історичних есе «Козацькі вожді України»; крім того, він є автором першої в світі «Всесвітньої козацької енциклопедії», романів-есе «Гетьманська Україна: Хмельниччина», «Гетьман Виговський: погляд із ХХI століття».
Богдан Сушинський є також автором двотомного видання «Князі та полководці Стародавньої України», збірки есе «Славетні жінки Стародавньої України», нарису «Слово про Скит Манявський». За дорученням НАН України, він здійснив перенесення символічного праху (землі зі спустошеної могили) гетьмана Мазепи з Галаца (Румунія) до Батурина та був ініціатором заснування в Батурині Алеї гетьманів, на стелі якої — його слова: «У діяннях гетьманів — історія, слава і державна велич України»; йому ж належить роман-есе «Гетьман Мазепа: повернення до Батурина».
Б. Сушинський був одним із засновників першого в Україні міжнародного лицарського ордену Архістратига Михаїла, тривалий час він очолював Одеське пріорство ордену. Благословенням Святійшого Патріарха Київського і всія Русі-України Філарета, йому надано титул графа. Його перу належить перша в світі «Всесвітня історія лицарства», презентація якої відбулася в Італії, і за яку його відзначено медаллю Св. Амброзія. Перу Сушинського належить також монографія «Історія українського лицарства», яка увійшла до десятки кращих видань 2002 р.
Участь козаків у Тридцятилітній війні на боці Франції відображено у 6-томному циклі його романів «На вістрі меча», «Французький похід», «Вогнища Фламандії», «Шаблями хрещені», «Лицарі Дикого поля», «Шлях воїна»... Свого часу у Москві побачила світ його 30-томна епопея «Война империй», до якої увійшли романи «Ріка убієнних», «Антарктида: Четвертий рейх», «До останнього солдата», «Чорний легіон», «Вітер богів», «Маньчжурскі стрільці», «Генерал Власов: сходження на ешафот», «Правитель Країни Даурії», «Чорні комісари», «Батарея», «Севастопольський конвой» та низка інших. Результатом плідної співпраці з київським видавництвом «Арій» стала поява понад два десятки книжок серії «Антологія шпигунства» та «Тайни історії» («Третій Рейх»), зокрема «Війни професіоналів», «Секретні операції спецслужб», «Агенти особливого призначення», «Шпигунська афера століття» та ін.  Йому ж належить прозова інтерпретація «Велесової книги» та кілька історико-літературознавчих праць — «Перед забралом вічності», «Голосами віщої давнини», «Забуті сторінки забутої історії», «Шукати свій материк». Добре знані в Україні його повісті для дітей та публіцистичні твори. Як поет, він представлений збірками історико-філософських поезій «Чорний гонець» і «Гладіатор», а також низкою публікацій в «Літературній Україні» та в інших виданнях.