|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
10.07.2022 |
|
| Твір змінено: |
10.07.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Стеблак Д. М. Державно-церковні відносини в США. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 052 «Політологія» (05 Соціальні та поведінкові науки). –
Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний
університет», м. Ужгород, 2022.
У дисертаційній роботі досліджено модель державноцерковних
відносин у США. Визначено теоретичні і практичні проблеми дослідження та
напрями їхнього вдосконалення. Проаналізовано розвиток державно
церковних відносин у США. Із позицій теоретичної складової дисертаційного
дослідження важливу роль відіграли напрацювання вітчизняних та
зарубіжних вчених, які досліджували окремі питання моделі державно
церковних відносин у США. Досліджено теоретичні особливості поняття
«державноцерковні відносини», «модель державноцерковних відносин» та
їхні види. Охарактеризовано політикоправові аспекти формування та
реалізації американської моделі державноцерковних відносин.
Проаналізована нормативноправова джерельна база забезпечення
конституційних принципів відокремлення держави і церкви в законодавстві
США у сфері освіти. Висвітлено правовий статус релігійних організацій та
духовенства в США. Показано роль релігійного чинника в політиці США
через призму взаємодії «церква – релігійні організації – релігійні лідери –
політика». Проаналізовано діяльність церкви та релігійних організацій у
політичних процесах США (кінець ХХ ст. – ХХІ ст.) на прикладі виборів
президентів США, а саме: Дж. Кеннеді, Дж. Картер, Р. Рейган, Дж. Буш ст.,
Б. Клінтон, Дж. Буш мол., Б. Обама, Д. Трамп, Дж. Байден. Досліджено
лобістську діяльність релігійних організацій у політичному житті США,
вектор дослідження якої скоординований на вибори президента в країні та
участь релігійних організацій та їхніх лідерів у виборчому процесі. Вагоме
3
місце в дослідженні займають релігійні організації української діаспори в
становленні та розвитку державноцерковних відносин у США.
У роботі проаналізовано теоретичну базу теми дослідження, доповнено
поняття «державноцерковні відносини» та «модель державноцерковних
відносин». Автором розроблено класифікацію видів моделей державно
церковних відносин:
1. Клерикалістична модель державноцерковних відносин;
2. Світська модель державноцерковних відносин.
Проведено аналіз положень чинного законодавства США. У
дисертаційному дослідженні на основі нормативноправових актів
проаналізовано особливості американської моделі державноцерковних
відносин. Обґрунтовано, що американська модель будувалася на Статутах
свободи – Декларації незалежності США (1776 р.), Конституції США (1789
р.) та Білля про права. Також важливе значення у формуванні відносин
держави й церкви відіграв Статут Вірджинії про релігійну свободу (1786 р.),
який став лейтмотивом свободи віросповідання в штаті Вірджинія.
У роботі досліджено практику Верховного суду США в справах щодо
державноцерковних відносин у країні, яка, ніби «клаптикова ковдра»,
увібрала в себе майже всі світові релігії, які пронизували багато сфер
американського життя, не стали винятком і відносини «церква – система
освіти» в США. Проаналізували судові справи Верховного суду та судів
штатів і законодавство країни, щоб систематизувати політикоправову
історію розвитку державноцерковних відносин у сфері освіти. Справи
Еверсон проти Департаменту освіти (1947 р.), Зорах проти Клаусон (1952 р.),
Макколлум проти Департаменту освіти (1948 р.), Енджл проти Віталь (1962
р.), Абінгтон проти Шемпп (1963 р.), та інші лягли в основу дослідження
питання дискусії співвідношення освіти та церкви в США. На основі цих
справ, деякою мірою, формувалося законодавство США у сфері координації
відносин «церкваосвіта». З огляду на ці справи президенти та державні діячі
приймали та змінювали закони у сфері освіти. У роботі проаналізовано
4
Програму «Звільнені години» (1950 р.), Інструкцію Департаменту освіти
«Релігійні прояви в державних школах» (1995 р.), Закон про початкову і
середню освіту Ліндона Б. Джонсона, Закон про реформування системи
освіти «Жодна дитина не залишена поза законом» (2001 р.), «Інструкція про
конституційно захищену молитву у початковій і середній школі» (7 лютого
2003 р.) та інше.
Розроблено понятійнокатегоріальний апарат щодо функціонування
релігійних організацій у США. Релігійною організацією в США – є
організація, яка ґрунтується на вірі чи певній конфесії, вона має статус
некомерційної установи, здійснює свою діяльність у межах свого статуту та
здійснюючи соціальну діяльність чи релігійно мотивовані дії. Релігійними
організаціями в США вважають ті інституції, які відповідно до законодавства
США відповідають певним критеріям: основою такої організації є певна віра
чи релігійний чинник; вона є некомерційною організацією; наявність
організаційної структури, програми чи проєкту діяльності та ін. Проведено
аналіз діяльності релігійних організацій у рамках програми «Благодійний
вибір», виокремлено ознаки та особливості, які їй притаманні.
У роботі з’ясовано, що модель державноцерковних відносин
побудована на основі розвитку історичних подій, які пов’язані з діяльністю
церкви та держави, вагому роль також зіграли рішення судів, які деякою
мірою «сформували» межі відносин держави та церкви в США, а також
законодавство країни. З огляду на це виділено принципи, які закріплені в
Конституції США, Біллі про права, судовій практиці та інших нормативно
правових актах країни, які сформували сучасну систему моделі державно
церковних відносин у США.
У роботі, на прикладі президентських виборів Дж. Кеннеді,
Дж. Картера, Р. Рейгана, Дж. Буша ст., Б. Клінтона, Дж. Буша мол., Б. Обами,
Д. Трампа, Дж. Байдена, проаналізовано вплив релігійного чинника на
політичну складову діяльності держави. А. Сміт (1928 р.), Дж. Кеннеді
(1960 р.), Дж. Керрі (2004 р.) та Дж. Байден (2020 р.), балотуючись на
5
президентських виборах, отримали певний негатив через їхню релігію. А.
Сміт та Дж. Кеннеді особливо чітко відчули це на своїх передвиборчих
кампаніях. Дж. Кеннеді, через негативний досвід свого попередника, довго
доводив своїй партії, що причиною поразки А. Сміта була не релігія, а
політична ситуація та програма, яка склалася в той період. Балотуючись під
час своєї кампанії, Дж. Кеннеді відчував свою «хвилю» релігійного впливу. І
неодноразово під час своїх промов наголошував, що Ватикан не буде
керувати ним під час президентського терміну, і він сам чітко стоїть на
захисті моделі відокремлення державноцерковних відносин у США. З
огляду на те, що протестанти досить відчужено та з обережністю ставляться
до кандидатів у політику католиків, вони пропорційно навпаки підтримують
«своїх». Прикладом протестантського політичного відродження були вибори
1976 р., коли перемогу здобув «двічі народжений» Дж. Картер. Після
Вотерґейтського скандалу він став ідеальним політичним кандидатом, який
уособлював правду, релігійність і відданість моральним принципам. Дж.
Картер мав цілковиту прихильність релігійних лідерів. Але він не виконав
усіх їхніх надій, тож на наступних президентських виборах вони з легкістю
підтримали Р. Рейгана, та вже більш детально аналізували програми
кандидатів, адже основним їхнім завданням було допомогти кандидату, який
відновить конституційно обов’язкову молитву в школах, заборонить аборти,
дослідження стовбурових клітин та інше. Незважаючи на це, Р. Рейган також
не виконав їхніх надій, він скоординував свої зусилля на внутрішній
політиці, «рейганоміці» та зовнішній політиці. Наступна – сім’я Бушів, яка
мала вагому підтримку євангелістів, брала участь у релігійних подіях та
«принесла» релігію у Білий дім – також є уособленням впливу церкви та
релігійних лідерів на політику країни. Б. Обама навпаки доводив, що є
християнином і чутки про те, що він нехристиянин негативно вплинули на
його кампанію. Д. Трамп, незважаючи на свою одіозну особистість, цілком і
повністю підтриманий протестантами, як на попередніх виборах 2016 р., так і
на виборах 2020 р., хоча на останніх виборах це не допомогло йому
6
перемогти. Він підтримував релігійні організації та церкви під час пандемії
Covid19, ініціював виділення їм коштів та фінансову підтримку з фондів, які
йшли на допомогу малому і середньому бізнесам.
У роботі вперше досліджено вплив пандемії Covid19 на державно
церковні відносини в США. Обмеження зборів та скупчення громадян, у
деяких випадках заборона зібрань була неоднозначно сприйнята релігійним
духівництвом. Воно заявляло про порушення «стіни відокремлення держави і
церкви», порушення Першої поправки та дискримінаційного ставлення
держави до церкви. Як наслідок, було порушено десятки справ, які
стосувалися непогодження релігійними організаціями та церквами з
політикою країни щодо мінімізації поширення захворюваності під час
пандемії Covid19.
У роботі вперше досліджено вплив засобів масової інформації в період
пандемії Covid19 на діяльність релігійних організацій та церков, які стали
їхніми основними платформами спілкування з прихожанами, через призму
попереднього досвіду такого використання. Проаналізовано думки населення
США на основі даних «Pew Research Center», «Gallup» та інших впливових
дослідницьких установ та офіційних джерел щодо впливу пандемії Covid19
на релігійноцерковне життя в країні.
Досліджено функціонування релігійних організацій української
діаспори та її головних духовних лідерів. З огляду на це, сформовано
пропозиції щодо:
організації міжнародних конференцій та симпозіумів між
представниками української діаспори в США та України;
організації круглих столів, щодо дискусійних питань розвитку церкви
та держави;
запозичення досвіду діяльності релігійних організацій США в рамках
програми «Благодійний вибір»;
налагодження відносин Закарпатською спілкою релігієзнавців з
релігійними організаціями української діаспори Закарпаття в США;
7
розробки механізму розв’язання проблем, які виникають в процесі
реалізації державної політики в сфері державноцерковних відносин, на
прикладі США.
Отже, дисертаційне дослідження «Державноцерковні відносини в
США» є комплексною працею, системним дослідженням особливостей
розвитку моделі державноцерковних відносин у США.
Ключові слова: держава, церква, США, політика, державноцерковні
відносини, модель державноцерковних відносин, вибори, релігія, релігійні
організації, міжрелігійний діалог, релігійна свобода. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………..16
ВСТУП…………………………………………………………………………...18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН…………………………………...26
1.1. Поняття «державноцерковні відносини» та «модель державно
церковних відносин»…………………………………...…………......................26
1.2. Види моделей державноцерковних відносин…………………………….33
1.3. Джерельна база та досвід наукового осмислення проблеми державно
церковних відносин в українській і зарубіжній політичній науці……………46
Висновки до розділу 1……………………………………………………...........56
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОЦЕРКОВНИХ
ВІДНОСИН У США……………………………………………………………58
2.1. Політикоправові аспекти формування та реалізації американської моделі
державноцерковних відносин……………………………………..…...............58
2.2. Реалізація конституційних принципів відокремлення держави і церкви в
США у сфері освіти……………………………………..……………..……..….82
2.3. Правовий статус церков, релігійних організацій та духовенства в
США………………………………...……………………………..…………..….99
Висновки до розділу 2…………………………………………….……………122
РОЗДІЛ 3. РЕЛІГІЙНИЙ ЧИННИК У ПОЛІТИЦІ США………………124
3.1. Церква, релігійні організації у політичних процесах США (кінець ХХ ст.
ХХІ ст.)………………………………………………………………...………124
3.2. Лобізм релігійних організацій у політичному житті США……………164
3.3. Релігійні організації української діаспори у становленні та розвитку
державноцерковних відносин у США………………………………………..181
Висновки до розділу 3………………………………………………………….196
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...……204
ДОДАТКИ………………………………………………………………...……232
|
|
|
