| Опис: |
Кульчицький С. Передумови, перебіг і підсумки "параду суверенітетів" / С. Кульчицький // Український історичний журнал. - 2018. - № 5.
«Парадом суверенітетів» іронічно називають процес розпаду СРСР. Як пра-
вило, його пов’язують або з вадами проголошеної М.Ґорбачовим політики «пе-
ребудови суспільно-політичного устрою й соціально-економічного ладу», або зі
злою волею керівників трьох слов’янських республік, які зібралися в Біловезь-
кій пущі та оголосили, що Радянський Союз як геополітична реальність від-
тепер не існує. Показано, що дії керівників загальносоюзного центру й союзних
республік у ситуації системної кризи, котра поглиблювалася, істотно впли-
нули на процес дезінтеґрації, проте сам він обумовлювався як об’єктивними
причинами, що проявилися у другій половині ХХ ст., так і діями партійних
керівників попередніх поколінь. Доводиться також констатувати, що по-
літики й суспільствознавці третього радянського покоління погано уявляли
собі природу радянської системи влади, форма якої істотно відрізнялася від
її суті. У зв’язку з цим обґрунтовується докорінна відмінність революцій-
ного марксизму середини ХІХ ст. від ленінізму, який формувався за інших
історичних обставин. Аналізується створена В.Леніним унікальна модель
тоталітарної влади, яка не мала нічого спільного з марксизмом, але вико-
ристала марксистську філософію та фразеологію з метою маскування своєї
незалежності від народу. Особлива увага приділяється обставинам розробки
й затвердження конституційної реформи 1988 р., яка зруйнувала ленінську
модель влади та повернула громадянам країни суверенність, здобуту суспіль-
ством після повалення самодержавства, але втрачену після більшовицького
перевороту осені 1917 р. Усунення партії від виконання державних функцій і
запровадження вільних виборів з альтернативними кандидатами перетво-
рило ради на органи демократичної влади, тоді як партія була відкинута
на узбіччя політичного життя. Оскільки радянська імперія, включаючи «со-
ціалістичну співдружність», тобто поневолені країни Центрально-Східної
Європи, трималася на диктатурі вождів КПРС, ліквідація цієї диктатури
неочікувано для ініціаторів політики «перебудови» призвела до суверенізації
спочатку зовнішнього пасу імперії, а потім і союзних республік. Встановлю-ється, що процес переходу влади від компартійних комітетів до обраних на
вільних виборах рад народних депутатів був досить тривалим і поєднаним
із процесом суверенізації союзних республік. Суверенізація Української РСР
простежується шляхом дослідження обставин прийняття двох державот-
ворчих документів – Декларації про державний суверенітет та Акта про-
голошення незалежності. Особливу увагу приділено відносинам між кому-
ністичною більшістю та опозицією у складі народних депутатів Верховної
Ради, а також плинному співвідношенню між ортодоксами й суверен-кому-
ністами у складі комуністичної більшості. Встановлюються обставини, за
яких Президія Верховної Ради, що складалася переважно з представників ко-
муністичної більшості, спочатку припинила діяльність КПРС–КПУ на те-
риторії України, а через кілька днів заборонила КПУ.
Ключові слова: революційний марксизм, марксистська фразеологія в ленініз-
мі, радянська система влади, «перебудова», конституційна реформа 1988 р.,
вільні вибори 1990 р., «парад суверенітетів», Декларація про державний суве-
ренітет України, Акт проголошення незалежності України. |
