Аріадна Сороківська-Обіход » Російсько-грузинський військовий конфлікт 2008 року: інформаційно-психологічне протистояння
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Російсько-грузинський військовий конфлікт 2008 року: інформаційно-психологічне протистояння

Дисертація
Написано: 2022 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 07.08.2022
Твір змінено: 07.08.2022
Завантажити: pdf див. (3.4 МБ)
Опис: Сороківська-Обіход А.І. Російсько-грузинський військовий конфлікт
2008 року: інформаційно-психологічне протистояння. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі
знань 03 – гуманітарні науки, спеціальність 032 – історія та археологія.
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного,
Міністерство оборони України, Львів, 2022.
У дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексне
дослідження інформаційно-психологічного протистояння під час російсько-
грузинського воєнного конфлікту у серпні 2008 р. завдяки використанню
широкого кола джерел та наукової літератури. Наукові пошуки спрямовувались
на те, щоб відокремити сутність, шляхи реалізації та форми інформаційно-
психологічного протистояння під час російсько-грузинського конфлікту та
розкрити його наслідки у контексті посилення російського впливу на
Південному Кавказі.
У роботі показано авторський підхід у визначенні особливостей
висвітлення цього протистояння під час активної фази бойових дій на основі
опрацювання різноманітних джерел.
Аналіз досвіду інформаційно-психологічного протистояння під час
російського-грузинського конфлікту 2008 р. створює підґрунтя для
комплексного осмислення інформаційно-психологічних заходів в ході
протистоянь подібного типу в пізнавальному плані та з практичної сторони.
Проаналізовані у роботі матеріали створюють можливості для вироблення
алгоритмів, наративів та доктрин реагування сучасним інформаційним загрозам
зі сторони спеціальних та пропагандистських служб ймовірного противника.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база, методи дослідження»
опрацьовано стан розробки та історію вивчення поставленого наукового
завдання, проаналізовано джерельну базу, охарактеризовано методологію
дисертаційного дослідження.
Під час проведення дисертаційного дослідження було використано




3



широку підбірку наративних матеріалів. Для повноцінного розкриття вказаної
теми були використані історичні джерела, що відрізнялися стилевою
специфікою, інформативним наповненням та походженням, і які були
опубліковані протягом досліджуваного періоду.
Проаналізовано погляди науковців, які у своїх розвідках досліджували
вказану тему, охарактеризовано сучасні підходи вивчення цієї тематики в
історичній площині та визначено методи дисертаційного дослідження.
У роботі використано сукупність способів і прийомів для розв’язання
поставлених завдань та мети дослідження. Для повноцінного розкриття теми
застосовано сучасний понятійно-категоріальний апарат та поєднано різні
методи історичного пізнання. Використання загальнонаукових принципів та
методів забезпечило логіку викладу матеріалу та сприяло розкриттю
поставленої мети та науковій неупередженості отриманих висновків, а
залучення до наукового обігу різних джерел інформації створило можливість
їхньої критичної і аналітичної оцінки, що помітно підвищило якість та
інформативність дослідження.
У роботі використані такі спеціально-наукові методи: історико-
генетичний, хронологічний, компаративний (порівняльний), синхронний. З
конкретно-наукових методів застосовано методи розгляду, опису і аналізу
побаченого, семіотичного аналізу, контент-аналізу. Метод розгляду, опису і
аналізу побаченого дозволив опрацювати візуальні джерела (відеоматеріали). В
основній частині дисертаційного дослідження для послідовного вирішення
наукових завдань використано сукупність вказаних методів у поєднанні з
принципами наукового пізнання, що зумовило достовірність отриманих
наукових результатів та вирішення наукової проблеми у цілому.
У другому розділі «Інформаційно-психологічна складова підготовки
конфлікту» розкрито історичні передумови конфлікту, основні етапи
підготовки сторін до протистояння, зокрема російська сторона послідовно
проводила широкомасштабну пропагандистську кампанію проти Грузії із
залученням державних ЗМІ та інтернету, російські спецслужби проводили
операції з підйому сепаратизму в конфліктних регіонах і закликали до збройної




4



боротьби з Грузією. РФ здійснювала інформаційні «вкиди», які прямо чи
опосередковано впливали на розвиток ситуації та мали відповідні наслідки.
Під час дослідження дисертант виявила наступне: аналіз публікацій
російських ЗМІ свідчить про підготовку громадської думки жителів РФ до
схвалення майбутньої війни, діяльність російських органів пропаганди у
доконфліктний період виявилася продуктивною і повністю виправдала себе в
умовах довгострокового протиборства завдяки успішному застосовуванню
технології дискредитації противника. В ході аналізу ефективності російської
пропаганди, автор дійшла висновку, що завдяки проведеній пропагандистській
роботі РФ вдалося підготувати російську громадськість до підтримки бойових
дій, сформувати стійкий «образ ворога» – прозахідного президента Грузії
М. Саакашвілі, який розпочав воєнні дії проти мирного населення Південної
Осетії і таким чином консолідувати російську спільноту для подальшої
боротьби проти грузинського «агресора». Російсько-грузинський конфлікт
2008 р. став вдалим прикладом застосування теорії рефлексивного управління у
стратегічному вимірі та результатом довготривалої інформаційно-
психологічної операції проти президента Грузії, якого російська сторона
спровокувала до розв’язання воєнних дій.
У третьому розділі «Інформаційно-психологічні операції в період
російсько-грузинського конфлікту 2008 року» проведено аналіз способів та
форм інформаційно-психологічного впливу, який сторони здійснювали під час
активної фази конфлікту. Аналізуючи вказані заходи, дисертант дійшла
висновку, що на початковому етапі для виправдання воєнної агресії та окупації
частини Грузії Російська Федерація використовувала викривлену інформацію,
активно залучаючи для цього як ЗМІ, так і дипломатичні ресурси. Завдяки
використанню потужніших ресурсів Російській Федерації вдалося отримати
часткову перевагу та сформувати у світової спільноти думку про Грузію як
державу-агресора, що першою розпочала воєнний наступ у Південній Осетії.
Хоча міжнародна спільнота й засудила РФ за агресію проти Грузії, але завдяки
успішно проведеним російським інформаційним операціям частину
відповідальності за початок бойових дій було покладено на тогочасне




5



політичне керівництво Грузії. Також РФ вдалося перервати комунікацію
керівництва Грузії із зовнішнім світом та власними громадянами, а коротке
протистояння в Інтернеті між російськими та грузинськими хакерами суттєво
вплинуло на розвиток ситуації. Воєнна агресія РФ проти Грузії проводилась під
гаслом «примушування Грузії до миру» та подавалась в інформаційному
просторі як «справедлива» відповідь грузинським провокативним діям.
Обидві сторони протягом війни застосовували тактику, яка містила
головні складові інформаційних операцій – операції у комп’ютерних мережах,
електронну боротьбу, воєнний обман, операційну безпеку, психологічні
операції. Під час активної фази конфлікту сторони вели боротьбу не одна з
одною, а за те, щоб міжнародна спільнота визнала їх законною стороною –
обидві сторони повідомляли завідомо завищену інформацію про власні втрати,
а не противника. Боротьба за домінування грузинської та російської версій
подій у світовому інформаційному просторі не припинилася навіть після
закінчення воєнних дій. Успіх PR-кампанії Грузії став очевидним після
завершення бойових дій, коли у більшості публікацій західних ЗМІ ігнорували
факт нападу Грузії на Південну Осетію та показували руйнування та жертви
виключно у грузинських містах.
Матеріали, що об’єднані у четвертому розділі «Інформаційне
протистояння між сторонами конфлікту після його завершення», акцентують
увагу на особливостях інформаційно-психологічного впливу сторін у
постконфліктний період з метою легітимізації власних дій. Російська сторона
застосовувала «м’яку силу» на дипломатичному, культурному, релігійному,
освітньому напрямках для посилення впливу у Грузії. Також РФ вдалося
досягти стратегічної мети – припинити діяльність міжнародних Місії ОБСЄ в
Грузії та Місії ООН по спостереженню в Грузії у 2009 р. та повністю ізолювати
Абхазію та Південну Осетію від присутності представників міжнародних
організацій. Основні сили РФ на дипломатичному рівні були направлені на
визнання російської сторони посередником у врегулюванні конфлікту, а не його
стороною.
Задля протидії російському впливу представники влади та




6



громадянського суспільства в Грузії активізували зусилля для боротьби з
російськими загрозами. Значного успіху у цьому напрямку досягла діяльність
грузинського російськомовного супутникового телеканалу «ПИК», завдяки якій
вдалось консолідувати етнічні меншини на території Грузії шляхом
об’єктивного інформування про внутрішню політику та поточні події в країні.
Починаючи з 2013 р. представники громадянського суспільства здійснювали
проти російських дезінформаційних кампаній у Грузії діяльність, яка включала
перевірку фактів, розвінчання міфів, поширення медіаграмотності серед
населення країни, було створено соціальні мережі, проводилися публічні лекції,
огляди політичних подій, виступи в традиційних ЗМІ з метою зміцнення
інформаційної безпеки Грузії.
Таким чином, опрацьовані у дисертаційному дослідженні матеріали
дозволяють стверджувати, що інформаційно-психологічне протистояння під
час російсько-грузинського конфлікту 2008 р. показало зростаюче значення
невоєнних засобів та методів впливу у ході бойових дій. Російська сторона
підштовхнула тодішнього президента Грузії до початку війни, яку вона
використала для посилення свого міжнародного впливу. Завдяки використанню
потужніших ресурсів РФ вдалося отримати часткову перевагу та сформувати у
міжнародної спільноти думку про державу-агресора Грузію, яка розпочала
воєнний конфлікт проти іншої етнічної меншини на власній території. Через
відсутність альтернативних джерел інформації та блокування інформації
безпосередньо з Грузії світові ЗМІ часто відображали російську точку зору на
розвиток ситуації. Події серпня 2008 р. у Грузії дають підстави стверджувати,
що кожне збройне протистояння у різних частинах світу за прямої чи
прихованої участі РФ було поштовхом до розвитку російського
пропагандистського апарату, який дозволяв на практиці покращити методи
інформаційно-психологічного впливу.
Наукова новизна отриманих результатів.
Уперше:
– введено до наукового обігу залучений авторкою значний комплекс
грузинських джерел, які дотепер не використовувались у вітчизняній
історіографії;




7



– проаналізовано висвітлення в західній історіографії
пропагандистського супроводу подій російсько-грузинського воєнного
конфлікту 2008 р.;
– запропоновано авторську періодизацію подій конфлікту у
досліджуваний період (до його початку, активна фаза бойових дій,
післявоєнний період), відображеного в науковому дискурсі;
– виявлено ключові композиційні характеристики російської пропаганди
щодо держав пострадянського простору в сучасній історіографії;
– комплексно проаналізовано проведення інформаційно-психологічних
операцій сторонами конфлікту.
Удосконалено:
– теоретичну та методологічну основи дослідження джерельної бази, які
торкаються вивчення передумов, причин та наслідків російсько-грузинського
конфлікту 2008 р.;
– вивчення форм, методів, ролі та принципів дії органів інформаційно-
психологічних операцій у ході конфлікту.
Нового рівня дослідження набули проблеми:
– вивчення російсько-грузинського конфлікту як прикладу «гібридної
війни», яка стала головним інструментом зовнішньої політики Російської
Федерації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
використані у дослідженні історіографічні, джерельні матеріали та його
результати можуть застосовуватись у діяльності науково-дослідних установ,
експертних центрів і відповідних інституцій державної влади, а також у процесі
розробки навчальних програм у вищих навчальних закладах скласти основу для
написання узагальнюючих праць і підручників з історії сучасних конфліктів на
пострадянському просторі, історії та теорії пропаганди та російсько-
грузинських відносин.
Ключові слова: російсько-грузинський воєнний конфлікт у серпні
2008 року, Російська Федерація, Грузія, гібридна війна, інформаційно-
психологічні операції, пострадянський простір, геополітика, російська агресія.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.