Голі дерева

От, здавалося би, що згадки про літературне життя в книзі -- навпаки, мали би мене зацікавити. Воно мені цікаве й близьке.
Але чомусь ні.
Тож, навіть не знаю кого вони можуть зацікавити...

Нудно.
Здебільшо -- просто нудно.
Особливо на початку. На літ.читаннях.
Потім вони ніби про щось важливіше пишуть, ніби про опір окупації, але й це нудно.
На тлі всього цього особливо ненудними видаються переноси слів з колонки на колонку. Якраз так -- аби поки перетягнеш сторінку то вже й забув яке ж там слово переносилось... І особливо якщо це слово "гаря-чися". Дякую, дуже дякую.
Лише на сторінці 18-19 почалась якась цікава активність з елементами гумору.

Але ні.
Надто вже сміховинні душевні страждання тих жителів центр.зах. Європи. Може колись, коли минуть століття, і коли все людство таким стане... Можливо.

Бо нині, знаючи як українців вбивали мільйонами, вбивали найстрашнішою смертю -- голодом, чи катували в гулагах, і в підвалах (і донині... :(), то читати оту данську, виссану з пальця жвачку -- аж смикає.
Подужав лише 31/70 сторінок і суперечка "поета" з "непоетом" стала останньою краплею...