Павло Шопін » The Pygmalion myth in Ovid’s «Metamorphoses» and William Schwenk Gilbert’s «Pygmalion and Galatea» (англ.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
The Pygmalion myth in Ovid’s «Metamorphoses» and William Schwenk Gilbert’s «Pygmalion and Galatea» (англ.)
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2023 року |
|
| Джерело: |
periodicals.karazin.ua/philology |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
01.12.2025 |
|
| Твір змінено: |
01.12.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(810.2 КБ)
|
|
| Опис: |
У статті розглянуто амбівалентну природу міфу про Піґмаліона в «Метаморфозах» Овідія та п’єсі драматурга вікторіанської доби Вільяма Швенка Ґілберта «Піґмаліон і Ґалатея» (1870). Овідієва та Ґілбертова версії міфу постають як спроби деміфологізації, які парадоксальним чином запроваджують власну міфологію. Аналіз цих творів показує, що міф править водночас за реальність та ілюзію, розмиваючи межі між критичним знанням і міфологічним світоглядом. Спираючись на теорію концептуальної метафори, автор також припускає, що міф про Піґмаліона можна вважати за алегорію в рамках коґнітивної парадигми втіленого реалізму, а несвідома метафора, що стоїть за міфом, представляє метаморфозу як раціонально пояснювану, але відпорну до критичного мислення. У статті досліджено міфічну свідомість Піґмаліона, висвітлено його самообман і діалектику між одухотворенням і скам’янінням. В Овідія Піґмаліон досягає майстерності досконалої омани. Він вірить у можливість оживити статую, адже вона дуже схожа на живу. Оригінальний сюжет «Метаморфоз» Овідія балансує на межі між дивом і самооманою. Після Овідія його природа залишалася амбівалентною протягом століть. Ґілберт деміфологізує цей сюжет, дозволяючи йому стати справжньою реальністю. Мрія Піґмаліона перетворюється на дійсність, виявляючи свої парадоксальні наслідки – фантасмагорія одухотворення стає жахом наяву. Діалектика міфу реалізується через леґітимацію магічного акту творення і підваження його наслідків. Одухотворення принципово можливе, але виховання та соціалізація Ґалатеї зазнають позірного фіаско. Єдиним виходом з цього становища видається зворотний акт скам’яніння. Ілюзія Піґмаліона має пройти повне коло, щоб відновити баланс. У висновках зазначено, що розуміння міфу про Піґмаліона вимагає балансування між міфологізацією і деміфологізацією, знанням і незнанням. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
