Уляна Щевйова » Вхідні простори житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ століття: стильові та художні особливості оздоблення
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Вхідні простори житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ століття: стильові та художні особливості оздоблення

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Мистецтво
Твір додано: 07.10.2025
Твір змінено: 07.10.2025
Завантажити: pdf див. (3.6 МБ)
Опис: Щевйова У. Д. Вхідні простори житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ століття: стильові та художні особливості
оздоблення. — На правах рукопису.



Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 023 — Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво,
реставрація. — Львівська національна академія мистецтв, Львів, 2023.



Житлові споруди Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ
ст. (прибуткові багатоквартирні будинки, особняки та вілли) є важливими
об’єктами національної культурної спадщини України, оскільки синтезують
в собі провідні технічні та естетичні досягнення свого часу, відображаючи
світогляд, самоідентифікацію архітекторів, будівничих та замовників.
Житлові споруди демонструють особливості культури повсякденності, адже
замовники, як і архітектори, виступали носіями культури епохи. В
багатоповерхових прибуткових будинках вхідні простори розміщуються між
вхідною брамою та дверима до приватного помешкання, включаючи
вестибюль, коридор та сходову клітку, іноді ще допоміжні приміщення.
™Вхідні простори є невіддільною, необхідною частиною будівлі, адже це
спільна комунікаційна зона, яка слугує буфером між публічним і приватним,
а також демонструє рівень статусності та смак власника. Відповідно, перед
архітекторами і майстрами декоративного мистецтва кінця ХІХ — першої
третини ХХ ст. стояло завдання знайти найкращий варіант композиційного
вирішення і художнього оздоблення вестибюлю та сходової клітки, що
базується на законах гармонійної єдності функції та краси. Особлива роль у
формуванні інтер’єрів споруди, їх художньої виразності належала
декоративному мистецтву, адже для оздоблення вхідних просторів житлових


3





споруд Східної Галичини на межі ХІХ — ХХ ст. архітектори
використовували художнє дерево, художній метал, художнє скло, художню
кераміку, художні розписи, скульптурні форми, декоративний камінь та інші
елементи.
Актуальність теми дослідження визначається необхідністю
проаналізувати стильові та художні особливості оздоблення вхідних
просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини
ХХ ст. задля доповнення відомостей про образотворче і декоративне
мистецтво в інтер’єрах житлових споруд, а також з метою збереження
автентичного декору та популяризації ідеї його професійної реставрації.
Наразі відсутні окремі наукові праці, присвячені комплексному дослідженню
декоративного вирішення вхідних просторів у структурі житлових споруд
Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Вперше внутрішні
громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на
межі XIX — XX ст. стали об’єктом дисертаційного дослідження О. Лисенко,
проте дослідниця обмежувалася, здебільшого, лише територією міста Львова
та вужчими хронологічними рамками дослідження. Окрему інформацію про
архітектуру Львова кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. отримуємо з праць
науковців Ю. Бірюльова, І. Жука, С. Лінди. Архітектуру Івано-Франківська
(Станіславова) розглядала науковець Л. Поліщук у дисертаційному
дослідженні. Курортна забудова Трускавця XIX — першої половини XX ст.
висвітлена у монографіях Х. Харчук. Житлова архітектура Львова періоду ар
деко частково розглянута у працях А. Банцекової, а архітектура міжвоєнного
модернізму стала об’єктом дослідження Ю. Богданової, І. Якубовського та
інших науковців з НУ “Львівська політехніка”. Проте у наявних працях не
акцентовано на програмному художньому оздобленні вхідних просторів
житлових споруд вказаного періоду. Тобто більшість досліджень присвячені
саме архітектурі певних міст, а не окремим видам мистецтва, зокрема


4





скульптурі, живопису, кераміці, металу тощо в оздобленні екстер’єрів та
інтер’єрів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини
ХХ ст. Окремі види декоративного мистецтва в архітектурі розглядали Б.
Губаль, Н. Бабій, О. Нога, Р. Шмагало, Р. Грималюк та інші. Однак науковці
не ставили собі за мету проведення комплексного аналізу вхідних просторів
житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., що
і доводить актуальність дослідження. Крім того, дослідження житлової
архітектури таких міст як Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Трускавець,
Стрий, Самбір, Дрогобич, Коломия та ін. допоможе сформувати більш
цілісну картину декоративного оздоблення вхідних просторів, яке значною
мірою залежало від регіональних та соціально-економічних чинників. Саме
тому обрана тема є важливою для розвитку історії та теорії мистецтва.
Мета роботи — визначити особливості художнього вирішення вхідних
просторів в житловій архітектурі Східної Галичини кінця ХІХ — першої
третини ХХ ст. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше
комплексне художнє оздоблення вхідних просторів в структурі житлових
споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. є окремим
об’єктом наукового дослідження. У роботі проаналізовано (за збереженими
об’єктами, архівними матеріалами) картину створення житлових споруд
Східної Галичини того часу. Результати роботи відкривають можливості для
проведення подальших досліджень вхідних дверей та в’їзних брам, парадних
сходів, керамічних метлахських плиток, терацових покриттів підлоги,
вітражів, художніх розписів, декоративної ліпнини та інших видів
декоративно мистецтва в оздобленні вхідних просторів житлових споруд
Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. за окремими типами
орнаментальних мотивів, так і для детальнішого аналізу існуючих
типологічних груп. За типологічними, стилістичними і архітектурно-
розпланувальними ознаками вперше класифіковано житлові об’єкти на


5





території Східної Галичини, встановлено імена окремих архітекторів,
інженерів, майстрів декоративного мистецтва, складено перелік підприємств,
майстерень, фірм, досліджено і структуровано близько тисячі об’єктів
житлової архітектури кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Важливою
складовою джерельної бази наукової роботи стали фотоматеріали натурних
обстежень, здійснені дисертанткою упродовж 2014-2023 рр., адже одноосібно
було зібрано весь ілюстративний матеріал у містах і містечках Східної
Галичини.
Здійснивши аналіз стилістичних та естетичних аспектів вхідних
просторів в архітектурі Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ
ст., можна стверджувати, що в більшості випадків будівничі виступали як
організатори і керівники загальної програми формотворення. Тому вхідні
простори оздоблювалися відповідно до стилістики споруди, з урахуванням
побажань замовника та індивідуальної авторської манери архітектора.
Архітектура вхідних просторів у житлових спорудах, безперечно,
залежить від призначення цих приміщень, головними функціями яких є
комунікативно-розподільча, інформаційно-візуальна та репрезентативна
(естетична). Власне репрезентативність вхідних просторів була тісно
пов’язана із повсякденним життям, адже центральне місце в світогляді людей
займала ідея єдності життя і Прекрасного (в період сецесії), а в період
функціоналізму — форму визначає функція. Однак, вхідні простори не були
і не є суто транзитною зоною — це площа, що зростається з мешканцями до
тієї міри, що починає формувати певні канони їх поведінки та виявляти рівень
культури повсякденності. Життя людини: її соціальне становище, вчинки,
ідеали, звичаї і традиції, ціннісні орієнтири, індивідуальна і колективна
практика, форми комунікації та взаємовідносини відображалися в оздобленні
вхідних просторів житлової архітектури.


6





Проаналізувавши значну кількість об’єктів та автентичних творів
декоративного мистецтва у вхідних просторах житлових споруд, можемо
зробити висновок, що оздоблення житлових споруд кінця ХІХ — початку ХХ
ст. завжди проєктувалося і виконувалося на трьох основних рівнях: фасад —
вхідний простір — інтер’єр. Реалізація цього трирівневого мистецького
принципу та досягнення цілісності художнього вирішення потребувала
великої творчої майстерності і високої художньої культури в архітекторів та
митців-декораторів. Також архітектори намагалися комплексно вирішувати
оформлення вхідних приміщень: стеля — стіни — підлога, тому часто
художні теми, розвинуті на фасадах будівель, продовжувалися у вхідних
просторах та житлових інтер’єрах.
Дослідивши художні особливості вхідних дверей, в’їзних брам,
тамбурних і квартирних дверей, можна стверджувати, що в їх оздобленні
використовували різні матеріали та техніки, а унікальні декоративні
вирішення досягалися шляхом їх комбінування. Архітектори та проєктанти
розробляли як індивідуальні (з ініціалами власника, номерним знаком,
написом-оберегом, роком спорудження будинку) так і типові, часто
тиражовані зразки вхідних дверей та в’їзних брам. Проведені натурні
дослідження дають можливість систематизувати та здійснити типологію
дверей за низкою ознак: матеріалом виготовлення, стилістикою виконання,
принципами декоративного вирішення та місцезнаходженням художнього
оздоблення, типом орнаменту кованих решіток тощо. Для оздоблення дверей
в вхідних просторах використовувати керамічні медальйони, вітражне і
травлене скло, скульптурні елементи у техніках барельєфу, рельєфу та
горельєфу. Основною тематикою декору були геометричні та рослинні
орнаменти, в окремих випадках маскарони та портретна скульптура.
Основними орнаментами кованих решіток на вікнах дверного полотна є
геометричний (кола, квадрати, ромби), рослинний (квіти, пагони, листя


7





місцевих рослин), комбінований (геометрично-рослинний), анімалістичний
(зображення дракона), сюжетний (перспективний портал) типи. Натурні
обстеження пам’яток дозволили виявити імена майстрів, авторів дверних
полотен та металевих деталей. Серед найбільш поширених деревообробна
майстерня “Bracia Wczelak”, ковальсько-слюсарська фірма Я. Дашека
(“Daschek Lwów”), майстерня М. Стефанівського, І. Глинчака, Я. Станкевича
та ін., в Івано-Франківську “End i S-ka”, J. Weilzen Stanislawów”, в Дрогобичі
декор дверей виконувала майстерня “L. Russ Drohobycz”.
Виявлено, що парадні сходи у житлових спорудах вирізняються
розмаїттям композиційних рішень, а кожен тип сходів утворює індивідуальну
форму вхідного простору: коло, півколо, овал, квадрат, прямокутник, форму
краплі та ін. Відповідно можемо типологізувати парадні сходи за принципами
формотворення на одномаршеві, двомаршеві і багатомаршеві, гвинтові, а
також за матеріалом виготовлення на дерев’яні, металеві, кам’яні, бетонні,
суцільно тиньковані. Додаткові фактурні, кольорові, світлотіньові контрасти
досягалися завдяки поєднанню різних матеріалів та технік при проєктуванні
та оздобленні сходів — дерева, металу, каменю. Поширеним було поєднання
дерев’яних і металевих елементів, зокрема між дерев’яним сходинками
вмонтовували ажурні деталі з орнаментами укладеними в рапортні
композиції, завдяки чому у денний час створювалася мерехтлива гра світла і
тіні у вхідному просторі. Особливу увагу проєктанти та декоратори
зосереджували на художньому вирішенні перил. В роботі здійснено аналіз
композиції та орнаментів металевих перил, виокремлено основні типи: з
використанням геометричних мотивів (кіл, овалів, квадратів, ромбів,
трикутників, прямокутників, багатокутників), рослинних (зображення квітів,
листків, пагонів), комбінованих (геометрично-рослинних мотивів).
Декоративні елементи для оздоблення вхідних просторів виготовляли фірми
Я. Дашека, М. Стефанівського, І. Левинського, “Піотрович і Шуман”,


8





Станіслава Конопацького — у Львові, фабрика металевих виробів С.
Суліковського з Кракова, фірму “Ярра” (Краків-Львів), а також підприємства
Я. Станкевича, Г. Паммера, І. Косіби, Й. Свободи, С. Конопацького, І.
Глинчака та ін., це також свідчить про значну конкуренцію між галицькими
фірмами та імпортерами художнього металу з Відня, Кракова й інших міст
Австро-Угорщини.
Доведено, що переважаючим матеріалом покриття підлог вестибюлів і
сходових кліток була керамічна плитка. Нами виявлено широкий діапазон
тематичних інтерпретацій та композиційних структур в декорі метлахських
плиток та класифіковано орнаменти за трьома основними типами рисунків:
геометричний (на основі використання орнаментального мотиву кола,
квадрата, паралелепіпеда, ромба), рослинний (на основі декоративних
зображень квітів, листя, пагонів, пелюсток) та геометрично-рослинний
(комбінований). Проаналізовано структурну побудову підлоги та виявлено
схеми викладу керамічних метлаських плиток, яка компонувалася таким
способом: основна частина вирішувалася у формі прямокутника з основним
рисунком, який часто мав насиченіше кольорове забарвлення, ніж всі інші
структурні елементи. Навколо композиційного центру було обрамлення
рядами плиткових смуг — бордюром з орнаментом (геометричним,
рослинним чи комбінованим) і далі смугами по внутрішньому і зовнішньому
краях. Вся композиція обрамлювалася каймою — керамічною плиткою (в
один, рідше два ряди) нейтрального кольору, зазвичай жовтого, або білого.
Простежено, що рисунок підлоги, її орнаментика та колористика
виступають у декоруванні споруди як одні з елементів усього
композиційного задуму, як такі, що допомагають художній ясності й чіткому
сприйняттю форм і об’ємів інтер’єру. Однак, через те, що часто головним
критерієм при виборі керамічних плиток була низька ціна, то у багатьох
житлових спорудах Східної Галичини підлога вестибюлів і сходових кліток


9





має хаотичний характер викладення керамічної плитки і складається із
декількох різновидів плиток в одному просторі. Виявлено, що провідними
фірмами-постачальниками і фірмами-виробниками метлахських плиток були
“Jan Lewiński Lwów za Barta & Tichý w Pradze”, “Przedsiębiorstwo Henryka
Ebera we Lwowie”, “Bracia Mund Lwów”, “Adolf Kampel”, “A. Gruber”,
“Hardtmuth SPA Lwów”, “Wilh. Arnold. Stanislawów”, “Samuel Freudmann
Tarnopol” та ін. Встановлено, що декорування підлог терацо та мармуром
також знайшло своє місце в оздобленні житлових споруд вказаного періоду.
З’ясовано, що для декору стін архітектори і майстри декоративного
мистецтва використовували: художні розписи, ліпний декор; керамічні
облицювальні плитки; скляні плитки з концентричними колами;
обличкування деревом (настінні панелі буазері в історизмі та в пізній сецесії);
облицювання стін мармуровими плитами або штучним мармуром,
алебастром, мозаїкою. Типологізовано художні розписи у вхідних просторах
житлових споруд за тематикою зображення на сюжетні (міфологічні образи
— путті, маскарони; алегоричні образи — алегорія часу, пір року; реалістичні
зображення — жіночі фігури на фоні пейзажу, краєвиди, лицарська тематика
тощо) та орнаментальні композиції (візерунки з використанням мотивів
квітів та листя місцевих рослин). Аргументовано, що художники зверталися
до різної стилістики зображень: неоготичні, неоренесансні, необарокові,
неорококові, в стилістиці ампіру та сецесії. Виявлено, що художні розписи
декорують стелі вестибюлів, стелі сходових кліток, стіни у вхідних
просторах, наскрізні проїзди, стелі над вхідним порталом, стелі під
сходовими майданчиками, нижню частина сходів.
Визначено основні способи декоративного оздоблення стін
(декоративні елементи розташовуються симетрично до входу і виконуються
у відповідності до стилістики споруди). Облицювання каменем, дерев’яними
панелями, керамічними плитками нижньої частини стіни, крім естетичної


10





виконувало ще й необхідну функцію захисту стін від фізичних пошкоджень.
Встановлено, що настінні панелі буазері виконувались фірмою “Parowa
Fabryka Braci Wczelak”; керамічні плитки виготовлялися чи постачалися
фірмами “Przedsiębiorstwo Henryka Ebera we Lwowie”, “Bracia Mund Lwów”,
“A. Gruber”, “Buksbaum&Kindler Lwów”, “L.&G. Kaden Kraków-Lwów” та ін.;
мармурові плити виготовляли на фабриці виробів з мармуру Б. Круліка, на
фабриці Дж. Цуліані та І. Левинського; серед будівельних фірм, які
працювали з алебастром слід відзначити каменярську майстерню Тировичів.
Виявлено, що кольорові вітражні засклення у житлових спорудах
покликані, передусім, естетизувати повсякденне середовище проживання
людей. Типологізовано вітражі в оздобленні вхідних просторів житлових
споруд Східної Галичини за стилістикою зображень (вітражі з використанням
геометричних мотивів, вітражі з рослинним орнаментом, комбіновані,
сюжетні, анімалістичні) та місцезнаходженням (надбрамні вітражі, вітражні
засклення тамбурних та квартирних дверей, вітражі сходових кліток,
вітражні плафони). Доведено, що високоякісна продукція німецької
(“Meyer’sche Hofkunstanstalt”), австійських (“Tiroler Glasmalerei und
Mozaikanstalt” і “Glasmalerei von Garl Geyling Erben”) та польської фірм
(“Krakowski Zakład Witrażów, Oszkleń Artystycznych i Fabryka Mozaiki
Szklanej S. G. Żeleński”) мала вплив на формування та розвиток вітражного
мистецтва на теренах Східної Галичини. Практично всі збережені підписані
вітражі у житловій архітектурі Львова були виготовлені на краківській фірмі
С. Г. Желенського. Також у Львові функціонували місцеві фірми, що
спеціалізувалися на виготовленні порівняно недорогого травленого скла та
камерних вітражних композицій для приватних і прибуткових кам’яниць.
У відповідності до поставленої мети та визначених завдань
дослідження, в результаті аналізу стильових та художніх особливостей
оздоблення вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ


11





— першої третини ХХ ст., натурних обстежень близько 1000 об’єктів було
встановлено, що розвиток житлової архітектури Східної Галичини кінця ХІХ
— першої третини ХХ ст. був повʼязаний з основними напрямками
європейської архітектури. У стильовому аспекті у галицькій забудові кінця
ХІХ ст. переважають різноманітні неоренесансні інтерпретації (австрійська,
італійська, французька), так як архітектуру цього періоду творили
представники кількох архітектурних шкіл. Архітектура початку ХХ ст.
сформувалась під впливом провідних архітекторів-представників
віденського сецесіону, мюнхенського югендстилю, краківської
архітектурних шкіл. Також можемо стверджувати, що при вирішенні
концепції оздоблення вхідних просторів місцеві архітектори зверталися до
народних традицій, зокрема гуцульського мистецтва.
Доведено, що особливість розвитку архітектури Галичини визначало
середовище архітекторів та будівничих, художників та декораторів,
випускників професійних шкіл (Львівської політехніки та Художньо-
промислової школи). Практично в усіх містах Східної Галичини працювали
архітектори, серед яких були українці, австрійці, чехи, євреї, поляки та ін.,
що впливало на розмаїття будівельних та мистецьких традицій, до який
зверталися архітектори. Однак, здійснене дослідження архітектури Східної
Галичини підтвердило, що галицька архітектура не є однорідною. Зокрема,
для архітектури Львова досліджуваного періоду характерне: варіативність та
розмаїття декоративного оздоблення вхідних дверей та в’їзних брам;
використання сюжетних за тематикою вітражних полотен та створення
художніх розписів у вхідних просторах споруд. Для архітектури Івано-
Франківська характерні: пишнота художнього ковальства у вирішенні
сходових перил (більш рясні і деталізовані орнаменти); розмаїття терацових
підлог з використанням кольорової мозаїки. Для архітектури Тернополя
характерне: домінування рослинного орнаменту — прямого вертикального


12





ліпного декору на фасаді з тяжінням до лінійності, а також переважання
рослинного орнаменту в металевих огородженнях сходів в інтер’єрі; широке
використання дерев’яних декоративних елементів: дерев’яні вхідні двері,
паркетні підлоги, обшивка стін панелями, дерев’яні парадні сходи, що додає
будівлям національного колориту. Аналіз пам’яток невеликих міст дає
підстави стверджувати, що в переважній більшості при оздобленні вхідних
просторів житлових будинків використовували типові, часто тиражовані
зразки керамічних підлог, кованого або литого металу, на зразок
декоративного оздоблення вхідних просторів будинків Львова та Івано-
Франківська.
Аналіз збережених об’єктів, архівних матеріалів дає підстави
стверджувати, що архітектори розробляли не тільки технічну частину
проєкту будівлі, а зосереджували свою увагу на реалізації єдиного задуму у
вирішенні декоративного оздоблення. Завдяки збереженим архівним
кресленням та натурним дослідженням ми можемо стверджувати, що
проєктанти ретельно продумували фрагменти декору та фурнітури вхідних
дверей та в’їзних брам, вплітаючи у візерунок кованих решіток номерний
знак, дату спорудження будинку та ініціали власника. Тому закономірно, що
взаємодія мистецтв народжувалася вже у кресленнях проєктів, а додатковими
акцентами у декорі стін вхідних просторів ставали латунні та мідні деталі,
зокрема поштові та функціоналістичні скриньки; залізні інформаційні
позначки; таблиці з чорного мармуру про фундаторів, а також таблиці з
іменами мешканців.
Проаналізовано основні орнаментальні схеми, які притаманні
практично усім елементам декору вхідних просторів: геометричний (на
основі використання орнаментального мотиву кола, квадрата,
паралелепіпеда, ромба), рослинний (на основі декоративних зображень
квітів, листя, пагонів, пелюсток) та геометрично-рослинний (комбінований).


13





Виявлено, що один мотив міг бути основним в декорі вхідних просторів,
перегукуючись з художнім розписом, декором на керамічній метлахській
плитці, травлених псевдовітражах, супрапортах та ковальстві огороджень
сходів відповідно до принципу взаємодії мистецтв. Тобто в проєктуванні
вхідних просторів галицькі архітектори дотримувалися цілісності ідейного
задуму. Проте зустрічаються сходові клітки, художні розписи чи вітражні
засклення, які не мають підтримки у візерунках метлахських плиток, декорі
стін і стель, огородженні перил чи художньому вирішенні вхідних брам. Тоді
ці декоративні елементи виступають пластичним акцентом в інтер’єрі.
В результаті дослідження виявлено, що в наш час вхідні простори
житлових будинків кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.. зазнають
систематичних перебудов, а інколи власники квартир прагнуть надати
вхідній групі приміщень “індивідуальних рис”, не дотримуючись принципів
цілісності й гармонії. Відтак, сьогодні темпи руйнування збережених творів
мистецтва у вхідних просторах зростають, і з кожним роком проблема
охорони і реставрації вцілілих об’єктів стає дедалі актуальнішою. Ми
припускаємо, що звернення до архітектурної спадщини минулих часів є
особливо актуальним на сучасному етапі розвитку української архітектури, у
період підвищеного інтересу до забезпечення архітектурою індивідуальних
потреб людини, гармонії архітектурних просторів та архітектурного
середовища в цілому.
Ключові слова: вхідний простір, скульптура, фактори впливу, синтез
мистецтв, сецесія, архітектура, художньо-декоративне оздоблення, історична
забудова, стиль, інтер’єр, образотворче мистецтво, образно-художнє
рішення, образно-змістовні засади, композиція, Львів.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.