Олена Русина » Адміністративно-територіальний устрій давньої Чернігівщини на початку литовського володарювання
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Адміністративно-територіальний устрій давньої Чернігівщини на початку литовського володарювання
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2007 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
07.12.2017 |
|
| Твір змінено: |
24.08.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(161.7 КБ)
|
|
| Опис: |
Історія адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини: Матеріали наук.-практ. конф. / За ред. С.А. Леп’явка, В.М. Бойка. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007
### Анотація
Цей науковий текст досліджує адміністративно-територіальний устрій Чернігівщини в період початку литовського володарювання, який вважається "темною добою". Автор показує, що на відміну від Київської землі, яка зберегла цілісність, Чернігівщина перетворилася на конгломерат удільних князівств на чолі з Гедиміновичами. У статті аналізуються джерела тієї доби, що дозволяють виявити елементи континуїтету у тогочасному устрої. Особлива увага приділяється Брянському князівству, яке стало центром суспільно-політичного життя, та іншим сіверським уділам, зокрема Новгород-Сіверському, Трубчевську та Стародубу. Автор спростовує деякі хибні історичні ідентифікації князів, що зустрічаються в пізніших джерелах, і наголошує на спадковому характері володінь Гедиміновичів на Сіверщині, яка не набула подальшого розвитку. Також у тексті розглядається залежність Путивля від Києва, що сформувалася ще на межі XIII–XIV століть.
---
### Основні ідеї твору
1. Литовське володарювання на Чернігівщині розпочалося в «темну добу».
2. На відміну від Київської землі, Чернігівщина за литовських часів перетворилася на конгломерат удільних князівств, очолюваних Гедиміновичами.
3. Князі-Гедиміновичі володіли своїми уділами "з руки" великого князя.
4. Типовим явищем того часу було переміщення князів з уділу на уділ.
5. Брянськ, який відігравав значну роль, став володінням князя Дмитра Ольгердовича.
6. Пізніше Брянськ перейшов до князя Романа Михайловича, який не належав до Гедиміновичів.
7. Існувала гіпотеза про існування ще двох брянських князів — Семена та Гліба, але автор її спростовує.
8. Дані про Чернігів і його володарів наприкінці XIV століття є дуже скупими.
9. Єдиним підтвердженим володарем Чернігова був Костянтин Ольгердович.
10. Автори тексту заперечують, що чернігівський стіл посідали Дмитро Ольгердович або Дмитро-Корибут.
11. Дмитро-Корибут володів Новгород-Сіверським уділом.
12. Конфлікт з Кейстутом призвів до втрати Дмитром-Корибутом Новгород-Сіверського.
13. Після цього його землі були передані князю Федору Любартовичу.
14. Федір Любартович, ймовірно, так і не скористався з цього надання.
15. Існувала тенденція до перетворення сіверських володінь Гедиміновичів на спадкові, але вона не набула розвитку.
16. Стародубський уділ був переданий Патрикієм Наримунтовичем своєму синові Олександру.
17. У 1408 році Наримунтовичі перейшли на службу до великого князя московського.
18. Путивль в останній третині XIV століття перебував у складі Київського князівства Володимира Ольгердовича.
19. Залежність Путивля від Києва сформувалася ще на межі XIII–XIV століть.
20. Збереження за Путивлем статусу "київського держання" було виявом континуїтету адміністративних структур. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
