|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
25.10.2018 |
|
| Твір змінено: |
25.10.2018 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Понипаляк О. Д. «Діяльність старшинських і підстаршинських шкіл
Української повстанської армії (1943 – 1946 рр.)». – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України» – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство
освіти і науки України. – Київ, 2018.
Дисертація присвячена комплексному аналізу діяльності старшинських
(офіцерських) і підстаршинських (сержантських) шкіл Української повстанської армії
(1943 – 1946 рр.), що відіграли одну з ключових ролей у підготовці і
забезпеченні УПА професійними військовими кадрами. Вперше на основі
джерельної та наявної історіографічної бази здійснено комплексний і
системний аналіз діяльності військових шкіл УПА, в яких протягом 1943 – 1946
років проходили навчання курсанти на здобуття військової освіти з подальшим
присвоєнням їм перших офіцерських та сержантських звань збройних сил
українського визвольного руху.
Автор дисертації проаналізував історіографічний комплекс проблеми,
дослідив і систематизував наявні історичні джерела підпільно-повстанського та
радянського походження, застосував сучасні методологічні засоби та підходи
для розв’язання поставлених науково-дослідних завдань. Щоб визначити
причини та передумови створення військових шкіл вишколу старшинського і
підстаршинського складу в УПА, дослідник детально вивчив питання
військової підготовки у структурах ОУН передвоєнного і воєнного часу.
Ґрунтуючись на джерельних матеріалах та історіографічних напрацюваннях
попередників, сформував власну концепцію пояснення причин розгортання
таких спеціальних навчальних центрів УПА. 3
На підставі проведеного дослідження в дисертаційній роботі
запропоновано власну хронологічну періодизацію й класифікацію
старшинських і підстаршинських шкіл УПА, яка враховує час створення,
напрями діяльності, специфіку функціонування та географічні особливості
територій їхнього базування.
Завдяки архівним документам, що перебувають на зберіганні в державних
архівних установах України, матеріалам учасників українського визвольного
руху мемуарного характеру і окремим тематичним роботам в історіографії,
автору вдалось реконструювати внутрішнє життя, щоденний і щотижневий
розпорядок, плани навчання, предмети та відведену на них кількість годин,
навчальну літературу, стан озброєння, систему й механізми забезпечення та
специфіку роботи старшинських і підстаршинських шкіл УПА. Опрацювання
доступних архівних матеріалів дало змогу відтворити історичний портрет
командного, викладацько-інструкторського та курсантського складу військових
шкіл УПА, описати й проаналізувати їхню національну приналежність,
соціальне походження, рівень загальної освіти й попереднього військового
досвіду; прослідкувати характерні зміни діяльності старшинських й
підстаршинських шкіл УПА у напрямах військової підготовки на різних етапах
діяльності Української повстанської армії (від розгортання військових сил УПА
на початку 1943 року до їхнього згортання у 1946 році).
Наголошено на тому факті, що український народ внаслідок поразки у
національно-визвольних змаганнях 1917 – 1921 рр. втратив свою державність, а
відтак у міжвоєнний період не міг сформувати власні збройні сили, кадровий
потенціал яких, здебільшого, став основою польського, литовського,
естонського і латишського національно-визвольних рухів. Проте встановлено,
що в цей період, не зважаючи на фактор відсутності української держави,
український визвольний рух, в особі Організації українських націоналістів, на
базі своїх структур в еміграції та на українських етнічних землях у складі
Другої Речі Посполитої, систематично організовував військово-бойовий вишкіл
свого членства. Саме спроби ОУН, левова частка керівництва і активу якої 4
складалася із ветеранів Перших визвольних змагань, налагодити армійську
підготовку стали основою подальшого військового будівництва українського
визвольного руху в період Другої світової війни і, зокрема, в створенні
військових шкіл УПА.
Фокусується увага на характері та особливостях функціонування
старшинських і підстаршинських шкіл Української повстанської армії, як на не
типових освітніх закладах із військової підготовки регулярних військ. Оскільки
УПА була повстансько-революційною армією і її підрозділи діяли як збройні
сили українського визвольного руху в умовах окупації, то, відповідно,
вишкільні структури УПА організовувались і функціонували у важкодоступних
місцевостях, зокрема, на Поліссі та в Карпатських горах. Ця специфіка
впливала і на програму з військової підготовки старшинських і
підстаршинських шкіл УПА. Якщо у 1943 – 1944 рр. військові школи
Української повстанської армії готували старшинський і підстаршинський
склад за програмами офіцерських і сержантських шкіл регулярних армій,
додаючи до програм дисципліни із диверсійного вишколу та оперування
невеликими підрозділами, то у 1945 – 1946 рр., поруч із загальновійськовою й
диверсійною підготовкою, було помітно збільшено час на вивчення
партизанської тактики ведення війни та конспірації.
Вперше до наукового обігу введено значний масив раніше неопублікованих
архівних матеріалів старшинських та підстаршинських шкіл УПА: обліково-
статистичних, директивно-нормативних, організаційно-розпорядчих, планових,
звітно-аналітичних, господарської діяльності тощо.
Наукова новизна дисертації полягає у вивченні актуальної теми, яка
раніше не була предметом окремого синтетичного дослідження. Вперше було:
докладно проаналізовано історіографічне опрацювання теми історії діяльності
старшинських і підстаршинських шкіл УПА; розглянуто та систематизовано
джерельну базу дослідження і уведено в науковий обіг низку раніше
неопублікованих архівних матеріалів; комплексно досліджено передумови та
причини створення старшинських і підстаршинських шкіл УПА; підраховано
кількість старшинських і підстаршинських шкіл УПА, визначено їхню загальну
чисельність і підготовлених в них командирів; опрацьовано і структуровано
навчально-методичну літературу та статутні документи старшинських і
підстаршинських шкіл УПА; описано типи і види стрілецького озброєння й
загальний обсяг амуніції курсантів військових шкіл УПА.
Отримали подальший розвиток: розгляд історії повсякденності у
військових школах УПА; зміна курсу підготовки підстаршин із військово-
партизанської у 1943 – 1944 рр. на партизансько-військову у 1946 р.;
дослідження навчальних програм та систем оцінювання старшинських і
підстаршинських шкіл УПА.
Практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи полягає
в тому, що її матеріали, положення і висновки можна використовувати у
подальших загальних чи тематичних дослідженнях історії Української
повстанської армії та Організації українських націоналістів. Отримані
результати дисертації можуть сприяти кращому науковому і суспільному
осмисленню ролі і місця старшинських й підстаршинських шкіл Української
повстанської армії у підготовці фахівців з військової справи. Архівні матеріали,
які вперше вводяться дисертаційною роботою в науковий обіг, стануть цінним
джерелом для продовження і поглиблення вивчення як історії УПА, так і всієї
історії діяльності українського визвольного руху. Результати дослідження
можуть бути корисними для написання монографій, статей, посібників,
підручників, укладання візуальних електронних і друкованих таблиць, курсів
лекцій, присвячених військовій тематиці, історії Другої світової війни,
національно-визвольним рухам у Європі та багатьом іншим аспектам. Окремі
положення, що висвітлені в роботі, можуть бути актуальним матеріалом для
складання навчальних програм, курсів лекцій, тем семінарів й практичних
занять у державних військових навчальних закладах різного рівня.
Ключові слова: УПА, ОУН, український визвольний рух, старшинські
школи УПА, підстаршинські школи УПА, військова підготовка. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………...……..…...12
ВСТУП …………………………………………………………….……...…...…...14
Розділ І. Історіографія, джерельна база
та методологічні основи дослідження…………………........…….….22
1.1. Стан наукової розробки теми…………….………………........22
1.2. Джерельна база дослідження………….......…………...….......39
1.3. Методологічні засади роботи……………….………..…..…....52
Розділ ІІ. Передумови розгортання старшинського та
підстаршинського вишколу в УПА ………………………………..58
2.1. Проблеми військової підготовки в ОУН
у міжвоєнний період…………………………..……....………58
2.2. Військова підготовка в ОУН напередодні та
в перші роки Другої світової війни…………..…..…..…... . …71
2.3. Старшинський та підстаршинський вишкіл в
ОУН (1941 – 1942)……………….…………………....….…..81
Розділ ІІІ. Діяльність підстаршинських шкіл
Української повстанської армії ……………………….…..…....….94
3.1. Підстаршинські школи УПА:
створення, організаційна структура…………..………....……95
3.2. Чисельність курсантів і особовий склад
підстаршинських шкіл УПА…………………………........…108
3.3. Вишкільні програми, системи оцінювання і
навчальна література………...…………………………….....118
3.4. Озброєння і участь в бойових операціях………..……….….137
Розділ ІV. Старшинські школи УПА як важливий елемент
підготовки командного складу………….…..………………….…144
4.1. Створення, організаційна структура,
особливості функціонування….…………………....…..…..144
4.2. Внутрішній розпорядок
старшинських шкіл УПА.…………………..………….....…161
4.3. Навчальні програми і вишкільна література…...............…166
4.4. Особовий склад і чисельність………………..……...….......168
ВИСНОВКИ ……………………………………………………….……..………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……...…………..185
ДОДАТКИ …………………………………………………………......………....218
|
|
|
