| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №1 (55) 2021
Метою статті стало дослідження створення інформаційних документів органів державної безпеки про Голодомор 1932–1933 рр.
Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, усебічності. При класифікації документів комуністичних спецслужб був застосований провінієнц-принцип. Для реалізації мети були застосовані проблемний, хронологічний, конкретно-пошуковий методи.
Упродовж 1930–1931 рр. секторами ГПУ УСРР була реорганізована і створена агентурна мережа, що була спрямована на жорсткий контроль за політичною, економічної ситуацією, настроями населення в адміністративно-територіальних одиницях. Керували агентурними мережами районні уповноважені ГПУ УСРР.
Система підбору агентів спрямувалася на отримання інформації безпосередньо із соціальних груп, що були об’єктами пильної уваги співробітників державної безпеки: робітники, соціалістичний сектор (радгоспи, МТС, колгоспи) із поділом на соціальні прошарки, індивідуальний сектор, куркулі і куркульські виселки, національні громади, інтелігенція, службовці, безробітні, колгоспний, радянський, адміністративно-судово-слідчий апарат, земельні органи, кооперація, військові об’єкти.
При вербуванні співробітники держбезпеки враховували певні індивідуальні якості агента: він мав бути лояльним до радянської влади, але не проявляти активність у громадському житті, ініціативним, моторним, жвавим, із адекватним сприйняттям дійсності, вмінням завойовувати довіру людей.
У період Голодомору 1932–1933 рр. районні уповноважені ГПУ УСРР докладно інформували про рівень виконання плану хлібозаготівлі, факти канібалізму, масової смертності населення, харчування сурогатами тощо.
Співробітники ГПУ УСРР зайняли чільне місце у збиранні й узагальненні статистичної інформації. На дані ГПУ УСРР посилалися партійні керівники всіх рівнів. Тому ці статистичні дані важливі як джерело для проведення статистичних досліджень щодо кількості загиблих від голоду у 1932–1933 рр. |
