| Опис: |
Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2022. – Вип. 8 (175).
Сакральне сприйняття світла та кольору притаманне всім без виключенням релігійним традиціям та віруванням. Мета даного дослідження – простежити, наскільки це можливо, витоки та особливості такого сприйняття. Об’єктом дослідження є сприйняття світла та кольору в межах релігійних традицій, предметом – доктрини, що описують їх в цих релігійних традиціях. Можемо виокремити наступні типи суб’єктивного досвіду ієрофанічного світла: 1) Світло, настільки сліпуче, що в певному розумінні знищує оточуючий світ (апостол Павел). 2) Світло, яке перетворює оточуючий світ, не знищуючи його: інтенсивне надприроднє світло, що осяює матерію до самих глибин, але не знищує її форм. Різновид райського світла, що відкриває світ таким, яким він був в період початкової досконалості. Як правило такий тип світла включено до досвіду містиків. 3) Осяяння (кауманек) ескімосського шамана. Здатність бачити справжню структуру Всесвіта. 4) Розрізняти також треба світло, яке проявляється як особиста присутність божества і світло, що показує безособистісну сакральність.
Також, можемо виокремити основні характеристики феномену світла (в релігієзнавчому контексті): 1) Світло як уособлення начала, що творить, таким чином буття постає через опосередкованість світла. Можемо згадати з цього приводу тибетські легенди, згідно з якими космос і люди виникають зі світла (цікаво, що згідно з цим міфом спочатку були світлоносні істоти без пристрастей, які дивним чином розмножувались. Але коли з’являються інстинкти, стається деградація людей). Світло, таким чином, може виступати і антиподом сексуальності. Для прикладу, в деяких американських мовах цнотна дівчина перекладається як «та, що не зазнала сонячного удару». 2) Світло як втілення ієрофанії. Через опосередкованість світла розкривається безсмертя духовної субстанції. Варто зазначити в цьому відношенні фізіологічність таких уявлень, адже зафіксовано наявність сліпучого світла в стані клінічної смерті. 3) Світлонасиченість постає як трансценденція будь-якого стану, який уможливлюється через переживання внутрішнього світла. Внутрішнє світло представлене як миттєве, раптове осягнення буття. |
