| Опис: |
Український археографічний щорічник. – К., 1999. – Вип. 3/4.
### Анотація
Стаття В. О. Пархоменка «Степовики нашого півдня X–XIII ст.ст.» є важливим внеском у дослідження взаємин Київської Русі з кочівниками. Автор відходить від традиційного уявлення про Степ як виключно ворожу силу, а натомість розглядає складні економічні, політичні та культурні взаємозв’язки між слов’янами та поліетнічним населенням степів. Він стверджує, що Степ не був ізольованим від Русі, а відігравав важливу роль у її історії як передатчик культурних і торговельних впливів. Пархоменко критикує уявлення про постійну ворожнечу та доводить, що відносини були мінливими, часто дружніми, включаючи військові союзи та шлюбні зв’язки. Стаття підкреслює необхідність перегляду династичного підходу до історії та глибшого вивчення археологічних джерел для повнішого розуміння історії степовиків. Загалом, праця доводить, що історія Степової України є неперервною і тісно пов’язаною з історією Русі.
***
### Основні ідеї твору
1. **Критичний перегляд історичної традиції**: Автор виступає проти уявлення про Степ як одвічного ворога Русі, яке базувалося на упереджених свідченнях руських та візантійських хроністів. Він стверджує, що ці джерела були упередженими через релігійну ворожість та торговельно-конкурентні інтереси.
2. **Поліетнічний склад степового населення**: Протягом X–XIII ст. степи населяли різноманітні племена, зокрема Печеніги, Торки (Узи), Половці (Комани), а також слов’янські Уличі та Тиверці. Це різноманіття спростовує ідею повної ізольованості Степу.
3. **Економічні та культурні зв'язки**: Кочівники не були "дикими" та "поганими". Вони активно займалися торгівлею з сусідами, включаючи Київську Русь та Візантію. Археологічні знахідки та літописні згадки підтверджують ці контакти.
4. **Складність політичних відносин**: Відносини між Руссю та степовиками були далекими від постійної ворожнечі. Замість цього спостерігалися численні військові союзи, політичні угоди, шлюби між руськими князями та дочками половецьких ханів.
5. **Вплив степовиків на внутрішню політику Русі**: Деякі степові племена, як-от Берендеї та Чорні Клобуки, відігравали значну роль у внутрішньополітичному житті Київської Русі, зокрема у виборах князів.
6. **"Яфетичні" елементи серед кочівників**: Автор припускає наявність кавказького етнічного елементу, зокрема "яфетичного" за термінологією П. Я. Марра, серед степовиків, таких як Берендеї та Коуї.
7. **Непостійність союзів**: Боротьба існувала і між самими степовими племенами (наприклад, між Чорними Клобуками та Половцями), що свідчить про їхні різні економічні та політичні інтереси.
8. **Критика "норманізму" та династичного підходу**: Пархоменко закликає відмовитися від династичного підходу та ідеї, що боротьба проти варягів автоматично була ворожнечею проти Русі. Він вказує, що це була боротьба різних впливів та угруповань усередині Київської Русі.
9. **Степ як культурний передатчик**: Степ виступав не лише як джерело військових загроз, а й як важливий канал для передачі економічних і культурних впливів із Кавказу та Сходу до Русі.
10. **Історична неперервність**: Автор підсумовує, що історія Степової України не мала раптових перерв і тісно пов'язана з історією України-Русі, що підтверджується також подальшими зв'язками козацтва зі Степом. |
