| Опис: |
Пархоменко В. Русь и печенеги // Slavia.— Praha, 1929-1930.— Rok VIII.— S. 138—144.
Твір Володимира Пархоменка "Русь і Печеніги" переглядає традиційну історичну перспективу, згідно з якої печеніги вважалися виключно диким і ворожим племенем для Русі. Автор стверджує, що російська історіографія та археологія, що слідує за нею, не має достатніх підстав для такого узагальнення. Натомість, спираючись на свідчення візантійського імператора Костянтина Багрянородного та переосмислюючи літописні дані, Пархоменко доводить існування тісних і багатогранних взаємин між печенігами та полянською Руссю, які включали економічні, політичні та навіть військові союзи. Він показує, що конфлікти часто були результатом боротьби за владу між різними силами, зокрема між полянами, древлянами та варягами. Цей погляд на історію дозволяє інакше оцінити роль печенігів у формуванні Київської Русі. Автор закликає археологів до більш ретельного дослідження печенізьких старожитностей для підтвердження цієї нової точки зору.
Основні ідеї твору:
1. Традиційна російська історіографія помилково зображує печенігів як дике, некультурне плем'я, що мало виключно негативний вплив на Русь.
2. Свідчення Костянтина Багрянородного про мирні та союзницькі відносини між русами та печенігами спростовують уявлення про постійну і непримиренну ворожнечу.
3. Печеніги були важливою економічною силою, що мала широкі торговельні зв'язки з сусідами, і їх союз з Руссю був критично важливим для київської торгівлі з Візантією.
4. Співіснування печенігів і полянської Русі було тісно пов'язане з внутрішніми конфліктами на Русі, зокрема з боротьбою полян з древлянами.
5. Походи Святослава проти печенігів і хозарів були скоріше проявом його індивідуальних амбіцій як князя-воїна, ніж систематичною політикою Київської Русі.
6. Боротьба Володимира з печенігами була продовженням боротьби між полянами та древлянами, а також боротьбою нової варязької сили за контроль над шляхами до моря.
7. Печеніги часто виступали як захисники місцевої полянської державності від варязького вторгнення, що можна простежити у подіях 980, 1016, 1019 та 1036 років.
8. Поразка печенігів у 1036 році стала переломним моментом, що призвів до розширення Києва Ярославом і встановлення нового етапу в історії Київської державності, вже під варязьким впливом.
9. Навіть після 1036 року печеніги не зникли повністю з історії Київської Русі, а продовжували співпрацювати з руськими князями, хоча їх роль змінилася.
10. Автор закликає археологів ретельно досліджувати печенізькі старожитності, щоб розкрити їхню державну та культурну спроможність, яка підтверджується історичними фактами. |
