| Опис: |
Ответ на рецензию г. Приселкова // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук. — СПб., 1914. — Т. XIX. Кн. 4. — С. 257—259.
### Анотація
Цей текст є відповіддю Володимира Пархоменка на рецензію Г. Присєлкова на його книгу «Начало христіанства Руси». Автор спростовує кілька закидів, висловлених рецензентом, вважаючи їх непорозуміннями. Він захищає свої позиції щодо прийняття християнства, використання археологічних даних і ролі Тмутараканської Русі. Пархоменко критикує Присєлкова за використання застарілих гіпотез та за неточність у цитуванні. Автор також вказує на суперечливі висловлювання рецензента про структуру його книги. Загалом, це є наукова полеміка, де автор відстоює свої ідеї і методи досліджень.
***
### Основні ідеї
* Рецензія Г. Присєлкова містить низку непорозумінь, які вже були частково висвітлені в інших наукових публікаціях.
* Присєлков помилково протиставляє ідею природного зростання християнської партії в Києві ідеї про отримання готової «форми ієрархічного устрою церкви» від Візантії.
* Рецензент надмірно догматично використовує дані досліджень А. А. Шахматова, не розуміючи, що автор книги міг погоджуватися з ними, але не у всіх аспектах.
* Автор не збирається сперечатися з Присєлковим щодо Норманської теорії, оскільки той не наводить нових аргументів.
* Пархоменко дивується, що Присєлков використовує застарілу гіпотезу І. Є. Забєліна про Двінський шлях «з варяг у греки», ігноруючи новіші, науково обґрунтовані тези.
* Присєлков не переконав автора і в питанні Тмутараканської Русі, оскільки, на думку Пархоменка, рецензент, очевидно, не вчитувався в його роботу і ігнорує дані про південно-приморську Русь.
* Автор визнає свою неточність щодо розпису єпархій Льва Мудрого, але вказує, що Присєлков також помиляється, ототожнюючи одну з фракійських єпархій із Руссю.
* Пархоменко спростовує закид, ніби він не розуміє, що прийняття нової віри було державним питанням для варварських народів.
* Автор відзначає дивний полемічний прийом Присєлкова, який каже, що нові висновки зустрічаються лише в окремих розділах, тоді як книга має 20 глав.
* Пархоменко вказує на суперечливість у твердженнях Присєлкова, який спочатку говорить про певну ідею в значній частині книги, а потім називає її глави «механічно зібраними статтями». |
