| Опис: |
Вера и разум.— 1911.— № 19
### Анотація
У статті Володимира Пархоменка обговорюється час і місце хрещення княгині Ольги, спростовуючи зауваження, висловлені в «Київських Єпархіальних Відомостях». Автор довіряє свідченням західних хронік, таких як продовження Регінона, через їхню сучасність і відповідність іншим джерелам. Він припускає, що Ольга могла здійснити другу поїздку до Візантії в 960 році, де й прийняла хрещення. Пархоменко вважає, що Святослав не міг перешкодити цим переговорам, оскільки він зацікавився військовими походами, а не управлінням, і набув повноважень лише в 963 або 964 році. Таким чином, автор захищає своє бачення подій, підкреслюючи, що дискусійні питання в науці є нормою.
***
### Основні ідеї
1. Автор статті, Володимир Пархоменко, відповідає на критику, висловлену в «Київських Єпархіальних Відомостях» щодо часу та місця хрещення княгині Ольги.
2. Свою позицію він ґрунтує на довірі до сучасної події західної хроніки продовження Регінона, яка узгоджується з показаннями іншого сучасника — Костянтина Багрянородного.
3. Пархоменко стверджує, що він не ігнорує візантійські та російські джерела, а присвячує їм значну частину своєї роботи.
4. Він визнає гіпотетичність деяких своїх суджень, але зазначає, що більшість суджень у цьому питанні є гіпотетичними, що і є причиною наукових суперечок.
5. Автор вважає, що три-чотири роки (957–960) є достатнім терміном для того, щоб відбулися різноманітні важливі події.
6. Пархоменко припускає, що Ольга, незадоволена першою поїздкою до Візантії восени 957 року, організувала посольство до Оттона в 958 році.
7. Він стверджує, що в 960 році, через нові обставини (зміну монархів і потребу Візантії у російському військовому загоні), Ольга знову відновила стосунки з візантійським двором і влітку 960 року знову поїхала до Царгорода, де й охрестилася.
8. Пархоменко спростовує думку, що Ольга не могла вести переговори з Візантією через дорослішання Святослава, оскільки той більше цікавився військовими походами, ніж управлінням.
9. Він зазначає, що літопис вказує на вступ Святослава в права самостійного князя лише у 963 або 964 році.
10. Автор наголошує, що навіть після вступу Святослава на престол Ольга не усунулася від правління повністю, особливо під час частих відлучень сина з Києва. |
