| Опис: |
Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. – Київ, 1928. – Т. І.
Аннотація до роботи "До питання про політику гетьмана Самойловича":
Стаття, написана професором Володимиром Пархоменком, присвячена аналізу політичної діяльності гетьмана Івана Самойловича, який очолював Гетьманщину протягом 15 років (1672–1687). Автор зазначає, що постать Самойловича часто залишається в тіні більш відомих гетьманів — Дорошенка та Мазепи. Твір спростовує поширену думку, що Самойлович був лише виконавцем політики Москви або козацької старшини. Насправді, його політика мала суттєві розбіжності з московськими інтересами, що проявлялись у таких ключових питаннях, як доля Правобережної України, Чигирин та дипломатичні відносини. Зі старшиною він також не мав згоди, про що свідчить помітна ненависть до нього наприкінці його правління. Самойлович, незважаючи на змушену підкору Москві, мав власний політичний ідеал: об'єднання всієї України під владою одного гетьмана та створення спадкового гетьманства.
***
Основні ідеї твору:
1. **Недооцінена роль гетьмана**: Стаття стверджує, що постать гетьмана Івана Самойловича, який правив 15 років, є несправедливо затушованою в історії через те, що він перебував між двома видатними гетьманами — Дорошенком і Мазепою.
2. **Спростування стереотипу про "виконавця"**: Автор ставить під сумнів традиційне уявлення, що Самойлович був лише виконавцем волі Москви або козацької старшини.
3. **Розбіжності з політикою Москви**: Демонструються значні відмінності в поглядах між Самойловичем і Москвою щодо ключових державних питань, зокрема щодо Чигиринської кампанії 1678 року, відносин з Правобережною Україною, Слобідської України, а також дипломатичних відносин з Кримом, Туреччиною та Польщею.
4. **Вимушене підкорення Москві**: Після Руїни та невдачі з союзом з Туреччиною, у Самойловича не було сил виступати проти Москви, і він був змушений підкорятися їй.
5. **Конфлікт зі старшиною**: Автор зазначає, що між гетьманом і старшиною не було згоди, і що ненависть до нього з боку старшини яскраво проявилася наприкінці його правління.
6. **Неприхильність літописців**: Наводиться приклад, що представник інтересів старшини, Самовидець, ставився до Самойловича неприхильно.
7. **Ідеал об'єднання України**: Самойлович мав чіткий політичний ідеал — об'єднання всієї України під регіментом одного гетьмана.
8. **План спадкового гетьманства**: Однією з його ідей було створення спадкового гетьманства.
9. **Особиста позиція щодо збагачення старшини**: Хоча Самойлович не міг зупинити процес збагачення старшини, він не був виконавцем її бажань.
10. **Централізація влади**: Політика гетьмана Самойловича була спрямована на централізацію влади та зміцнення Гетьманщини. |
