| Опис: |
Пала І.
Смерть у Вавилоні Кохання в Стамбулі: роман / Іскендер Пала; пер. з тур. Олеся Кульчинського; худож.-оформлювач M.С.Мендор. – Харків: Фоліо, 2019. – 412 с.
ISBN 978-966-03-8756-0.
Іскендер Пала (нар. 1958 р.) – письменник-енциклопедист, одна з мега- зірок турецької словесності XXI століття. Його твори перекладено десятками мов світу їх шаленими накладами перевидають і в Європі, і в Азії. Прискіпливий читач знайде в його романах геть усе: від мариністичних подробиць до назв близькосхідного посуду. Автор, як професійний історик літератури, пересипає їх і неймовірними оповідями про минуле, котрі черпає з давніх рукописів та хронік.
«Смерть у Вавилоні Кохання в Стамбулі» – чи не найвідоміший із романів Іскендера Пали, що сповна занурює нас у детективну історію, пов’язану з поемою містичного Мегмеда Фузулі. Її герої – Лейла та Маджнун, – оживаючи під пером Пали, проводять читачів лабіринтами таємничої османської історії та літератури.
Зійшовшись докупи в Стамбулі, ці лабіринти завершуються там, звідки їх і прокладено, – на руїнах Вавилону, де давні жерці надійно заховали ключі до потойбічних знань. |
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Про те, як задумав нездійсненне я,
Та чому написана «Л&М» історія моя 3
1
Ось історії нашої з вами початок,
У радості першого болю зачаток 5
2
Ось вам – оздоба мудрості Акелдана-жерця,
про секрети космічні – містична історія 20
3
Малою полуничкою над Тигром ріс я.
Маджнуном ставши, нарешті віднайшов життя 33
4
О, Лейло, моє перше кохання й горе,
Лейло, мої ліки від туги та доле! 39
5
Як раптом сніги кров’ю обагрилися,
А моє нутро вперше спопелилося 55
6
Минали ми гори з долинами нишком,
Ми пекло зносили, марячи Стамбулом 66
7
Про те, як пишними барвами я увінчався,
у світлицях розкішних – прокидався 79
8
Про те, як дервіш-мандрівець за мною назирці простував І вихор тисяч думок моє серце обійняв 87
9
Як у Гюльхане я в дуплі горіха опинився,
І з мінгрелкою, мов із Лейлою, обіймався 94
410
10
Присвячена султанам історія моя,
я цілих сорок років вельми величався 102
11
Се найпишніша із султанових оповідок,
Красуні з русів – найдзвінкіший голосок 116
12
Про теє, як на «Синім Янголі» поет узрів «Папугу»,
На смерть султана його лямент несе тугу 123
13
А се є розділ із викладом легенди про горіх 131
14
Як у темінь занурив погляд я,
Та й підстерегла мене недоля 135
15
Про те, як у море кинуто перлину,
А моє кохання продано до Риму 145
16
У Ватикані змінено моє ім’я,
Мені на поміч прийшло тисячоліття 167
17
Се краплі з морем поєднання
Чи се корсарське воювання? 190
18
Як воскреснули спомини старі,
Огорнули серце раптом вогні 197
19
Як кяфір Ґюнтер Атаі ошукав,
І вогонь туги мене спопеляв 209
20
Як спецслужби довкола мене роїлися,
Мої ж таємниці у сон провалилися 227
21
Про те, як пан Нефі з життям попрощався,
І Лагарі Челебі в космос здійнявся 236
22
Про те, як з Евлія Челебі я світом мандрував
Й у фортеці Сілістри на життя важко нарікав 251
23
Мандрував я на північ, де мови незнані,
Бачив чари, що з розуму зводять, погані 274
24
Як я в Алеппо поетів слухав та радів життю
І несподіваної миті знайшов мою Лейлу 290
25
Я місячними ночами з Лейлою цілувався
Та якось у Садабаді злодіям до рук попався 303
26
Дервішів Галати пізнє зібрання,
А також – кохання загадка складна 330
27
Світ зупину не знав бунтарям,
А я – поплутаним сторінкам 353
28
Це мить від Парижа до Лондона – на колії,
Це султана ферман про Танзімат – у Стамбулі 371
29
Таємниці мої розпорошили,
І ворота Іштар прочинили 384
30
На очах – сльоза скупа,
А в душі – «Л&М» – поема 402
Глосарій 405
|
