| Опис: |
Український нумізматичний щорічник: часопис. – Переяслав-Хмельницький. – 2020. – Вип. 4.
Мета статті – перша (оцінна) спроба побудови хронологічної схеми карбування «борисфенів» усіх груп (та подолання альтернативи між двома найбільш поширеними хронологічними схемами П.О.Каришковського та В.О.Анохіна) шляхом виконання просопографічної інтерпретації диферентів. Методика дослідження – типові наукові методи у поєднанні з власними науковими розробленнями автора із синхронізації епонімного каталогу IPE I2 201 (календаря) та просопографії Ольвії. У першому наближенні досліджено історичний контекст, який містять диференти на «борисфенах», тобто виконано ототожнення деяких із них з реальними історичними особами. Відповідно, на цій основі побудована орієнтовна хронологічна модель карбування «борисфенів». Диференти на «борисфенах» не мають епонімного характеру, однак приблизно 50–60% із них позначають осіб – монетних магістратів, які згідно з античною традицією в суміжні роки обіймали епонімну посаду (це характерно і для емісій «Деметра-орел, дельфін» 360–330 рр. до н.е. тощо). Диференти (монограми, скорочення), як і імена, підпорядковані стійкій в античному суспільстві традиції родового наслідування. Зазвичай, диференти зазнавали спрощення не тільки упродовж року, але і в разі застосування їх особами з наступних поколінь, пов’язаних родинними узами (наприклад, ΣΩΚΡ→ΣΩΚ→ΣΩ та ΘΕΟ→ΘΕ або ΑΘΗ→ΑΘ, або ΕΥΒΙΟ→ΕΥΒ, або ΒΟΣΠΟΡΙ→ΒΟΣ тощо). Припущення В.О.Анохіна про належність диферентів із різних груп, що повторюються, до однієї особи, яка неодноразово брала участь у карбуванні, та, відповідно, про тривалість випуску «борисфенів» не більше двох-трьох десятиліть, суперечить античній традиції. Початок емісії «борисфенів» – 330 р. до н.е., завершення – орієнтовно 219 р. до н.е. Перша група «борисфенів» датується з 330 до 319 рр. до н. е. включно, друга – з 307 до 301 рр. до н.е. включно; третя – у діапазоні 290 – 271+12 р. до н.е.; четверта–шоста (37 рокових випусків) – орієнтовно з 270+12 до 234+12 рр. до н.е. включно1. Також отримані орієнтовні датування сьомої–десятої груп у діапазоні 232+12– 219 рр. до н.е. Патроніми великої групи епонімів 220 – 208 рр. до н.е. корелюють із диферентами «борисфенів» другої половини випусків п’ятої групи 2, підтверджуючи, згідно з законом генеалогії, їхнє датування в діапазоні 250 – 240 рр. до н.е. За палеографією диферент №92 не може бути датований раніше останньої третини III ст. до н.е.
В.О.Анохін установив масовий характер зв’язку двох і більше диферентів спільними лицьовими штемпелями, на підставі чого головним висновком дослідника стало припущення про існування спеціальних колегій магістратів, які для I–VI групи налічували шість осіб, а для останніх груп – двох осіб, відповідно, тривалість випуску «борисфенів» складала не більше двох-трьох десятиліть. Схема В.О.Анохіна має протиріччя: збільшення об’єму емісії останніх груп майже у шість разів щодо перших супроводжувалося зменшенням кількості магістратів – із шести до двох. Застосування ж спільних штемпелів упродовж кількох років (не більше чотирьох) нами пояснюється не однорічною емісією групи магістратів, а реалізацією відомої в античній монетній справі технології, яка передбачала використання кількох однотипних лицьових штемпелів, розташованих поряд на ковадлі. Поява такої технології цілком зрозуміла з огляду на тривалість та інтенсивність випуску. Нам невідомі принципи, якими керувалися монетарії у разі використання того чи іншого лицьового штемпеля, але, ймовірно, така технологія забезпечувала умовно рівномірне їх зношування; своїм наслідком вона мала появу монет із різними комбінаціями диферентів, пов’язаними спільними лицьовими штемпелями, упродовж кількох років.
Отже, із двох найбільш відомих хронологічних схем карбування «борисфенів» (П.О.Каришковського та В.О.Анохіна) ми однозначно віддаємо перевагу схемі П.О.Каришковського (з деякими уточненнями хронології останніх груп).
Просопографічне дослідження диферентів на «борисфенах» усіх груп виконано вперше, тому його треба сприймати як оцінне та наближене. Цілком очевидна необхідність подальших досліджень з метою подолання альтернативних варіантів інтерпретації, уточнення та вдосконалення моделі у хронологічній лакуні епонімного каталогу. Також необхідна ревізія інтерпретації скарбів, вивчення нових варіантів диферентів, співвідношення «борисфенів» з іншими монетами, подальше дослідження особливостей родового наслідування монограм та співставлення результатів нумізматичних досліджень із просопографічними. |
