Лідія Нестеренко-Ланько

Я, Лідія Гілярівна Нестеренко-Ланько, літературний псевдонім Соломія Журба, народилася 16 червня 1947 року у Львові, в інтелігентній родині. Навчалася в СШ № 21 та у СШРМ № 20.

У 1966 році поступила на українську філологію Львівського  держуніверситету ім. Івана Франка, де вчилася 10 років, до 1976,  бо під час навчання була виключена з 5 курсу за активну участь в роботі літературної студії «Франківська кузня». Там відбувся мій творчий дебют, гартувався  дух і світогляд, який формували видатні педагоги: Іван Іванович Дорошенко, Василь Васильович Лесик, Іван Оксентійович Денисюк, письменники Ірина Вільде,  Роман Іваничук, Ніна Бічуя.  Новела «Лелече гніздо» вийшла в журналі «Жовтень» №3, у 1973 році, а повість «Шизофренік» у «Самвидаві». Після цього мої твори не друкували і я почала писати у шухляду.

З 1977 року  член спілки журналістів  України.

Працювала в педагогіці, культурі та мистецтві.  Творчо працюю в жанрі казок, новелістики, поезії. У  2002 році видала збірку поезій «Сопілкова душа». Написала три книги для дітей: «Пори року», «Пригоди Солодинки», «Казки із скрині». Сьогодні готую збірку  новел, оповідань та повістей  «Рукописи зі старої шухляди», пишу  роман «Подіум».

Одружена. Чоловік Валерій Олександрович  Нестеренко — художник-викладач, член спілки художників України. Народила і виховала п'ятеро синів: Андрія, Олександра, Даниїла, Петра, Назарія.  Моя творча родина не загубилася в активному житті Львова, йде в ногу з часом, продовжує традиції відомих творчих українських родин Львова.