Ірина Матяш » Архівна складова джерельної бази дослідження українсько-турецьких відносин доби Української революції 1917–1921 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Архівна складова джерельної бази дослідження українсько-турецьких відносин доби Української революції 1917–1921 рр.

Стаття
Розділ: Наукова
Твір додано: 03.07.2021
Твір змінено: 03.07.2021
Завантажити: pdf див. (367.2 КБ)
Опис: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 28: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2019.


У статті висвітлено склад і зміст документів, що зберігаються в українських архівах і містять інформацію про інституційну історію дипломатичних представництв України в Туреччині й Туреччини в Україні за доби Української революції 1917–1921 років. Дослідження історії українсько-турецьких дипломатичних відносин 1917–1920-х років потребує вивчення архівних документів. Вони зберігаються в архівах України, Туреччини, Польщі, Австрії, Канади та інших країн. Ці питання вивчали зокрема турецькі дослідники: професори Хакан Киримли та Мехмет Фархі Фурат, український науковець і дипломат Богдан Сергійчук. Основний комплекс документів, що відображає діяльність українських представництв у Туреччині й турецьких в Україні, зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Перша частина документів цього комплексу відображає перебіг брестських мирних переговорів. Підписаний 9 лютого (новий стиль) 1918 року в Бресті-Литовську мирний договір Української Народної Республіки з країнами Четверного союзу (в тому числі – з Османською імперією) став початком українсько-турецьких міждержавних відносин у XX ст. У Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г.С.Пшеничного зберігаються фотодокументи, які відтворюють перебіг переговорів та образи їх учасників. У ЦДАВО зберігся й комплекс документів, пов’язаних із діяльністю в Києві представників Османської імперії. Турецькі дипломати прибули до Києва 8 вересня. Консул Магомет Алі бей прибув до Одеси 21 вересня 1918 року. Першочергові завдання консулів розглядалися як захист інтересів турецькопідданих та організація виїзду цивільних громадян і звільнених військовополонених турків. Інформація про діяльність консульства Османської імперії в Одесі збереглася як у ЦДАВО, так і в Державному архіві Одеської області. Інформацю про становище турецьких підданих містять документи ф. 4 (Народного комісаріату закордонних справ УСРР) і ф. 4205 (Управління Уповноваженого НКЗС в Київському районі). Державного архіву Київської області. Інформація, що міститься в документах, які зберігаються в українських архівах, засвідчує перспективи подальших досліджень.
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.