|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
03.11.2021 |
|
| Твір змінено: |
03.11.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Манько А. М. Творчість Івана Низового в ідейно-художньому
контексті доби. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 Філологія. – ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ; Запорізький національний
університет, Запоріжжя, 2021.
Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості І. Низового
в біографічному, історичному, соціокультурному, літературному та
рецептивному контекстах. Цим дослідженням ми закладаємо основу
академічного освоєння творчої спадщини І. Низового, великий масив якої
вимагає широкого наукового залучення.
Об’єктом дослідження є поетичні, мемуарні, публіцистичні твори
І. Низового та його художня проза, опубліковані за життя письменника в
збірках поетичних та прозових творів, у літературно-мистецьких альманахах
і періодиці; рукописні твори, які посмертно видано в чотирьох томах
п’ятитомника його вибраних творів; літературно-критичні праці дослідників
та відеоматеріали, присвячені життєпису митця.
Наукова новизна роботи зумовлена вперше здійсненою в українському
літературознавстві спробою комплексного, системного аналізу ліричних
творів, художньої прози та мемуарно-публіцистичної спадщини І. Низового в
контексті доби. Життєпис і творчість письменника, попри поодинокі спроби
мовного та літературознавчого аналізу його окремих поетичних текстів,
залишаються практично не вивченими.
У роботі представлено важливі віхи життя і творчості І. Низового, які
допомагають глибше осягнути авторські інтенції, визначити місце митця в
контекстуальному полі сучасної української суспільно-політичної та
мистецької дійсності.
Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть
бути використані під час підготовки уроків рідного краю в закладах
3
середньої освіти на Луганщині; курсів з історії української літератури ХХ –
початку ХХІ ст., літературного краєзнавства, спецкурсів та спецсемінарів у
закладах вищої освіти; при написанні підручників та посібників для школярів
і студентів гуманітарних спеціальностей; курсових, дипломних,
магістерських робіт, наукових статей про життєпис І. Низового, а також для
планування та проведення різних заходів із вшанування пам’яті письменника
(тематичних уроків, літературних вечорів).
Особистий внесок здобувача. Дисертація та опубліковані статті
написані авторкою самостійно (дві статті – у співавторстві з науковим
керівником Т. С. Пінчук). Дисертанткою укладено дві передмови до
посмертної серії книг І. Низового (ІІ, ІV томи). Дисертацію виконано
самостійно, усі засадничі ідеї та висновки належать безпосередньо авторці.
Вибір постановки проблеми та теми дослідження зумовлено
необхідністю заповнення дослідницьких лакун в українському
літературознавчому просторі шляхом виведення постаті поета-
шістдесятника, письменника І. Низового з регіонального літературного
контексту та інкорпорації його персоналії до національного літературного
контексту. Студіювання та ґрунтовний фаховий аналіз актуальної,
національно-патріотично зорієнтованої, гостропубліцистичної творчості
І. Низового є не лише актуальною, а й нагальною потребою в контексті
українського сьогодення.
У дисертації констатується, що деконтекстуалізація унеможливлює
адекватне вивчення будь-якої персоналії та її мистецького спадку, адже
кожна людина існує на перетині різноманітних контекстів, які визначають
перебіг її життя: родинний, освітній, професійний, творчий, суспільний,
культурний, інформаційний, державно-політичний, історичний,
географічний, екологічний та інші контексти. Буквальна й обмежена
інтерпретація особистості без урахування контекстного складника
призводить до викривленого її бачення, перетворюючи розглядуваний
суб’єкт на типового, одного з багатьох представників свого виду.
4
На основі узагальнення й систематизації визначень поняття контекст у
літературознавчій науці нами запропоновано власну дефініцію контексту,
який розглядаємо як невичерпне в інтерпретації системне утворення із
беззаперечним гносеологічним потенціалом, що забезпечує максимально
можливу повну та коректну інтерпретацію літературного тексту й
позатекстових явищ, пов’язаних із ним.
Класифікаційна модель контекстів, створена нами на підставі аналізу
комплексного бачення міждисциплінарного поняття «контекст»
філософськими, літературознавчими, мовознавчими, психологічними й
соціологічними науками, передбачає виокремлення внутрішньотекстового
контексту, який має безпосереднє відношення до самого тексту, та
зовнішньотекстового контексту, який розкриває різні позатекстові чинники
написання літературного твору. За формою вияву ці контексти можуть бути
експліцитними / прозорими та імпліцитними / асоціативно-ускладненими.
Складниками внутрішньотекстового контексту вважаємо
мікроконтекст і макроконтекст, лівий і правий контексти, контекст
функціонування й контекст породження. Зовнішньотекстовий контекст
охоплює історичний, соціокультурний, біографічний, психологічний,
літературний, рецептивний та контекст реалізації.
У роботі акцентовано увагу на тому, що творча спадщина І. Низового є
акумулянтом та ретранслятором культурно-історичного тла прожитих ним
епох, а тому потребує всеосяжного контекстуального аналізу. Письменник
лишив після себе значний поетичний, прозовий і мемуарно-публіцистичний
доробок обсягом у 103 прижиттєві збірки, 2 збірки рукописів, опублікованих
посмертно в 4 томах п’ятитомника його вибраних творів, та численні дописи
й ліричні проби, опубліковані в різних періодичних виданнях.
І. Низовий – видатний український письменник, талановитий
журналіст, перекладач та активний громадський діяч, який відіграв значну
роль у розбудові культурно-мистецького життя Луганщини.
5
Доведено, що творчість І. Низового є унікальним явищем національної
літератури й невичерпним джерелом глибоких тем та гострих проблем, які не
втрачають своєї актуальності в історико-політичному контексті українського
сьогодення. Акцентовано увагу на стильовій манері автора, яка органічно
поєднала визначальні риси імпресіонізму та екзистенціалізму, а також
елементи дисидентської естетики страждання.
На ранній період творчості поета незначний відбиток наклав провідний
художній метод соціалістичного реалізму, який виявлявся в ліриці автора
досить спорадично через використання типових образів, тем, ідей і мотивів,
актуальних і необхідних в умовах радянської дійсності. Ідейно-творчі
пошуки, відбиті у віршах цього періоду, були не лише необхідною даниною
радянському режиму тих часів, а й закономірно віддзеркалювали
ідеалістичні, наївні народні погляди, заручником яких частково став і сам
І. Низовий. Вірші такого ідейно-естетичного спрямування становлять лише
незначну частину творчого арсеналу поета.
Натомість ще на початку формування літературного таланту в 60-х рр.
ХХ ст. поезія І. Низового відзначалася самобутнім авторським баченням
світу, філософською заглибленістю, антропоцентричною спрямованістю,
тонким мовним і естетичним чуттям, яскравою образністю, щирістю та
відвертістю перед своїм читачем, що межує зі сповідальністю. Визначено, що
в цей період митець виявив себе як «тихий» / «маргінальний» поет-
шістдесятник, який вимушено зберігав відносну лояльність стосовно
панівного режиму на початку свого професійного поетичного становлення,
пишучи «в стіл» такі виразно антирадянські твори, як поема «Горобина ніч»
(1969), яку за порадою професійного наставника поета М. Чернявського було
опубліковано майже на 20 років пізніше з міркувань безпеки.
Самодостатній творчий голос письменника зазвучав уже в 70 – 80-х рр.
ХХ ст., досягши свого апогею в часи незалежності України.
1988 року в газеті «Молодогвардієць» виходить стаття І. Низового
«Бути – народом!», яка стає переломним моментом у творчості публіциста,
6
його переходом від ескапізму до відкритого протиборства. Ця стаття на
захист української мови проти насильницької русифікації викликала великий
суспільний резонанс.
Поет більшу частину свого життя (45 років) займався літературною
діяльністю на Луганщині. Упродовж кількох років І. Низовий очолював
Луганське міське об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені
Тараса Шевченка, майже 6 років – Луганську організацію Національної
спілки письменників України, сприяв активному розвиткові літературного
слова в регіоні. Яскраво виражена незалежна творча і громадянська позиція
стали причиною цькування письменника, обшуків його помешкання,
витіснення митця на літературний маргінес шляхом штучного гальмування
виходу його нових творів через відсутність фінансування, паперу та ін.
У роботі розкрито проблемно-тематичний, ідейно-художній та
жанровий спектри поезії і прози митця. Наголошено, що поетична спадщина
І. Низового містить усе тематичне розмаїття лірики: громадянську
(патріотичну й «антилірику»), філософську, інтимну (автобіографічну й
любовну), пейзажну, сатиричну й релігійну. У контексті доби під особливо
пильну увагу підпадає громадянська патріотична лірика та «антилірика»
поета – особливий тематичний різновид, запроваджений для викриття
сучасної автору української дійсності.
У творах І. Низового можна виділити один із домінантних літературно-
художніх образів, навколо якого побудовано фактично всю образну систему і
який формує ідейно-тематичний вектор, проблемне поле, мотивну структуру
поезій та прози письменника. Це загальний образ України та його конкретні
образні втілення: Батьківщина (Вітчизна), держава, мала батьківщина
(ріднокрай), український народ (загальний образ чи образ через конкретних
персоналій, серед яких і сам автор, його родина, оточення тощо), державні
символи (Герб, Прапор, Гімн), українська мова, історія України та ін.
Найбільш неоднозначним у своєму потрактуванні є літературно-художній
образ Донбасу. Поезії, що розкривають тему Донбасу з його проблематикою
7
та художньо-образною системою, можна визначити як пророчі завдяки
авторській далекоглядності та точності передбачення сучасної ситуації в
регіоні.
І. Низовий – поет Соборності України. Митець створює цілісний образ
України-Низового – персонаж якісно нового типу – людини-проєкції,
життєва доля якого відбиває чи повторює долю всієї країни. Проєктуючи
болі України на болі власного тіла, письменник позиціював себе як
стигматик нового покоління, чиї тілесні та душевні рани викликані не
релігійними мотивами, а духовним єднанням зі своєю Батьківщиною – її
сучасним та минулим, зі своїм родом, народом.
Визначено важливе місце творів для дітей в аксіологічному
поетичному просторі І. Низового. У ліриці для дітей автор, апелюючи до
загальних знань та життєвого досвіду реципієнтів, пропонує їхній увазі
цікаві, розвивальні та повчальні поетичні твори, знайомить їх із природними
багатствами України (зокрема рідних йому Сумщини та Луганщини). Поезія
для дітей І. Низового, як і вся його творчість загалом, – національно
зорієнтована, наповнена патріотичним змістом, покликана сприяти
консолідації української нації.
Прозова спадщина І. Низового в комплексі з його ліричним надбанням
становить автобіографічний дискурс письменника. У мемуарно-
публіцистичних творах митець переосмислює різні етапи свого життя та
життя своєї країни, вводить галерею персонажів (героїв та антигероїв) для
відображення суспільно-політичної та мистецької дійсності тих часів.
Серед жанрового розмаїття прози І. Низового можна виділити статті,
есе, нотатки, мікроновели (мікрооповідання), акварелі, новели, новелу-казку,
оповідання, повісті, повість-есе тощо. На особливу увагу заслуговують
мікроновели письменника як одна з форм мемуарної прози – складника
художньої автобіографії митця. За своїми жанровими ознаками такі твори
тяжіють до невеликих нотаток – одного з найулюбленіших і найбільш
поширених жанрів письменника.
8
У дослідженні акцентовано увагу на таких характерних особливостях
художнього, мемуарного й публіцистичного тексту І. Низового, як вишукана
літературна мова письменника, збагачена тропами, стилістичними фігурами
та великим арсеналом оказіоналізмів; експерименти з метафорично-
асоціативними паралелями та елементами горору в концепції реалістичного
зображення дійсності; уміле оперування засобами комічного; вияви
рецепційної та інтенціональної інтертекстуальності.
Ключові слова: контекст, типологія контекстів, автобіографічний
дискурс, проблемно-тематичний комплекс, ідейно-змістові акценти, образні
домінанти, жанрово-стильове розмаїття.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП....................................................................................................................26
РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ І. НИЗОВОГО В БІОГРАФІЧНОМУ ТА ІСТОРИКО-
КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ: СТАН РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ………......34
1.1. Проблема контексту в теоретичній рефлексії...................................34
1.2. Творчість І. Низового в контексті літературних процесів середини
ХХ – початку ХХІ ст…………………………………….………………..50
1.3. Значення доробку І. Низового в контексті соціально-політичного та
історико-культурного феноменів доби. Місце письменника в контексті
регіонального культуротворення……….……………………………….80
Висновки до розділу 1…………………………..………………………..95
РОЗДІЛ 2. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ І. НИЗОВОГО: ІДЕЙНО-ЗМІСТОВІ
АКЦЕНТИ, ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНІ НАПРЯМИ, ОБРАЗНІ
ДОМІНАНТИ ТА МОВНОСТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ…………..…….…..99
2.1. Літературно-художній образ України як домінантний складник
образної системи І. Низового……………………………………………99
2.2. Категорії історичної пам’яті та історичного безпам’ятства в
контексті доби……………………………………………..………….…115
2.3. Національна символіка в поетичному тексті
І. Низового……………………………………………………….………122
2.4. Художнє зображення «мовного рейдерства» в ліриці
І. Низового……………………………………………………….………126
2.5. Образ Донбасу як симптоматичного елемента в контексті
національної трагедії ……………………………………………………132
2.6. Художньо-стильові та ідейно-змістові особливості лірики для
дітей………………………………………………………………...…….149
Висновки до розділу 2………….…………………………………….....165
25
РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ТА ІДЕЙНО-ХУДОЖНЯ ЦІННІСТЬ ПРОЗИ
І. НИЗОВОГО……………………………………………………….....…….....171
3.1. Проблемно-тематичний діапазон прози………...…………….…...171
3.2. Ідіостильова своєрідність автобіографічного дискурсу…….…....180
3.3. Жанрово-стильові особливості художньої прози, мемуарних творів
та публіцистики…………………………….…………………….……...204
Висновки до розділу 3..............................................................................220
ВИСНОВКИ .......................................................................................................223
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................237
|
|
|
