| Опис: |
В. ПРАВОБЕРЕЖЕЦЬ [ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ]
Harvard Ukrainian Studies
Vol. 9, No. 3/4, The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns'kyj (December 1985), pp. 397-406
Анотація
У статті В'ячеслава Липинського «Трагедія українського Санчо Панча» використано літературний мотив із «Дон Кіхота» Мігеля де Сервантеса для аналізу українського історичного та політичного життя. Автор розглядає Дон Кіхота як ідеал, що представляє віру, традицію та культуру, а Санчо Панчу — як реаліста, що шукає практичні рішення. У статті стверджується, що нації західної культури не можуть існувати без обох цих архетипів, які взаємодоповнюють одне одного. Липинський стверджує, що українська нація переживає трагедію, оскільки її «Дон Кіхот» (старі культурні верстви) або зрадив свої ідеали, або не зміг передати їх «Санчо Панчі» (новому поколінню, особливо селянству). У результаті український Санчо Панча залишився без провідника, що призвело до його блукань та ідеологічної поразки.
---
Основні ідеї твору:
* Дон Кіхот і Санчо Панча є вічними символами європейської культури: ідеалізму та реалізму, традиції та поступу, які разом забезпечують еволюцію.
* Європейська нація, що має своїх Дон Кіхотів, здатна наділити свій народ вірою в національну ідею, тоді як нації без них зникають.
* Богдан Хмельницький виступає в ролі українського Дон Кіхота, який, маючи лише глибоку віру, зміг повести за собою мільйони українських «Санчо Панчів» і звільнити їх від польської влади.
* Після смерті Хмельницького, український «Дон Кіхот» зник, і «Санчо Панча» (український народ) залишився без ідейного провідника.
* Нова верства — селянство — шукала свого «Дон Кіхота», але замість нього зустріла «кающогося дворянина» (представників старої інтелігенції), який не вірив у себе і своє минуле.
* Цей «кающийся дворянин» не зміг бути провідником, оскільки, на відміну від європейських «Дон Кіхотів», він зрікся своєї культури та традиції, намагаючись догодити «Санчо Панчі».
* Трагедія українського «Санчо Панчі» полягає в тому, що, не маючи свого «Дон Кіхота» (ідейної еліти, що вірить у національну ідею), він опинився на роздоріжжі, шукаючи провідників у чужих культурах.
* Липинський стверджує, що трагедія закінчиться лише тоді, коли український «Дон Кіхот» знайде загублену віру в себе, у свою традицію і культуру. |
