Юрій Липа » Київ, вічне місто
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Київ, вічне місто
Есей
|
|
|
| Написано: |
1938 року |
|
| Розділ: |
Публіцистика |
|
| Твір додано: |
07.02.2019 |
|
| Твір змінено: |
09.07.2025 |
|
| Завантажити: |
doc
див.
(112 КБ)
doc.zip
(32.7 КБ)
pdf
див.
(10.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Дзвони. 1938. Число 7-8
Есей "Київ, вічне місто" Юрія Липи починається з філософських роздумів про пасивність людини та здатність глибокої особистості осягнути "Богочоловіка". Автор проводить паралелі з оповіддю про спокушування Христа, стверджуючи, що чистий дух може пронизати всі людські порядки, не вдаючись до компромісів зі "світською енергією". Липа наголошує на небезпеці залучення "нижчих" сил для досягнення власної мети, інакше "світ завжди вкінці затріюмфує над душею".
Основна частина тексту присвячена історії Києва, починаючи з листа ченця Печерської Лаври Симона, який помер у 1226 році. Симон пише з "Суздальської Області", яку він називає "єпархією варварів" та "окраїною імперії", до "Руської Области", що охоплювала землі від Новгорода до Тмутаракані. Липа використовує цей лист, щоб показати контраст між духовним та культурним центром Києва та периферійними, менш розвиненими землями. Він цитує Симона, який порівнює Печерський монастир з морем, що "не тримає в собі нічого гнилого, а геть відкидає його".
Автор далі аналізує причини занепаду Києва, вказуючи на внутрішні чинники, такі як "духова розпуста" та "звичайна жадібність" киян, які призвели до втрати лицарськості та жертовності. Кияни легко "признавали кожну незаконну владу", якщо їх приманювали матеріальними вигодами. Липа підкреслює, що Київ не впав у боротьбі з кочовиками, а через внутрішнє нищення духу. Есей є глибоким роздумом про духовні та моральні основи існування великих міст та націй.
Анотація:
"Київ, вічне місто" Юрія Липи – це філософсько-історичний нарис, що досліджує духовні та моральні основи існування нації. Автор розмірковує про значення "Богочоловіка" та небезпеку компромісів зі "світською енергією" для досягнення цілей. Через аналіз листа ченця Симона, Липа протиставляє культурний центр Києва периферійним землям. Есей стверджує, що занепад Києва був спричинений не зовнішніми ворогами, а внутрішньою "духовою розпустою" та жадібністю його мешканців. Текст закликає до усвідомлення важливості збереження внутрішньої цілісності та моральних цінностей для довговічності та величі. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
