|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
04.06.2018 |
|
| Твір змінено: |
02.05.2024 |
|
| Завантажити: |
doc
див.
(896 КБ)
doc.zip
(236.3 КБ)
pdf
див.
(1 МБ)
|
|
| Опис: |
Лаюк М.М. "Карпатський текст" у творчості Василя Герасим’юка. – Рукопис.
Дисертація на здобутя наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література». Національний університет «Києво-Могилянська академія». Київ, 2018.
Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Київ, 2018.
Дисертаційне дослідження є першою в українському літературознавстві спробою системного комплексного аналізу "карпатського тексту" у творчості Василя Герасим’юка.
У роботі окреслено термінологічне поле тексту, критерії визначення базових категорій, напрями його інтерпретації та аналізу; проаналізовано семіотику "локального тексту" та історію формування й дослідження "карпатського тексту". "Карпатський текст" Василя Герасим'юка, як і будь-який інший текст, у його герменевтичному тлумаченні, є "дійсністю, орієнтованою на розуміння". З’ясовано, що він постає як рухома система з позасистемними значеннями, представлена впорядкованим рядом знакових структур, що складають певну цілісність.
У дисертаційній роботі чільну увагу приділено дослідженню семіосфери цього тексту, виявленню засобів формування семіотичного простору як текстової реальності, інтерпретаційне поле якої збагачується читачем. Визначено, що "карпатський текст" у Василя Герасим’юка постає виразником його естетичних та етичних настанов, своєрідним "посилом людству", тому тут відбувається зміна традиційних "локальних" характеристик, вирізняються "локуси смислоутворення" та "смислознищення"; Карпати набувають значення нової Axis Mundi – вертикалі оновленого міфопростору, тоді як "горизонталлю" є міфологічна Ріка – Дніпро. У роботі проаналізовано контамінації ключових міфологем та процес взаємодії "карпатського тексту" з "київським текстом", наслідком чого є набуття "карпатським текстом" всеукраїнського смислового наповнення.
Оскільки базовою ознакою художнього мислення Василя Герасим'юка є міфологізм, з’ясовано, що здійснювана "карпатським текстом" "міфоініціація" дозволяє чітко визначити часопросторові ознаки, інваріантні міфологічні та символічні структури, а також виявити ритуальні інтенції тексту, проаналізувати засоби його ритуалізації. Виявлено: історія краю, держави й світу є віддзеркаленою у родинній історії поета; "поетична географія", що визначає ієрархічне структурування простору; деталізація і каталогізація культурних явищ, предметів побуту, ситуацій та типів; "філософія імені" – ось основні аспекти дослідження структурних, семантичних та символічних вимірів "карпатського тексту" В.Герасим’юка.
Вивчено способи представлення історії роду Василя Герасим’юка, яка стає віддзеркаленням історії України. З’ясовано, що історична вісь "карпатського тексту" будується на одночасному поєднанні легенд і міфів з "реальними" історичними подіями; водночас, Герасим’юк у світовій історії вибирає тільки ті події, що мають стосунок до історії його роду та його землі; частково заміщує історією роду світову й біблійну історію; схематизує їх та контамінує. Герасим’юків "Карпатський текст" стає основою для постання нового націєтворчого історіософського міфу.
Важливу роль в організації художніх структур "карпатського тексту" відіграє характер осмислення зв’язків людини й природи. Для з’ясування основних аспектів цих стосунків досліджено, яким чином Герасим’юк означує побутові аспекти життя людини-карпатця; це також стосується звичок і рис менталітету місцевих, їхнього говору, предметів щоденного життя. Отож, через означення простору та учасників опозиції "свої" // "чужі", через використання Герасим’юком різноманітних засобів ритуалізації відбувається ритуально-міфологічне структурування "карпатського тексту" та виявляється його телеологія: по-перше, переведення у вічність "слова", яке зникає у часі ("слово" тут має також значення "чину"); по-друге, залучення "магічних помічників", у тім числі власних книжок; по-третє, "естетичний та етичний посил людству" (за І.Дзюбою). Визначення інтертекстуальних реляцій – наступний етап дослідження "карпатського тексту".
Виявлено, що поетика Василя Герасим’юка відзначається частим залученням до тексту мотивів, парафраз, відкритих чи прихованих цитат із творів інших авторів. Якщо говорити про інтертекст В.Герасим’юка – то це широка палітра українських і світових авторів різних часів, фольклор, звернення до попередніх власних творів та до різних видів мистецтва; усе це органічно вплітається до "карпатського тексту", підсилюючи його константні символічні значення.
Здійснено концептуальний аналіз поезії Герасим’юка в контексті дослідження семіосфери "карпатського тексту" поета. Визначено, що базові концепти творчості Василя Герасим’юка вбирають у себе весь його культурний досвід і представляють авторське бачення світу, стаючи основою "карпатського тексту". Так, визначено й проаналізовано такі ключові концепти: "земля", "повітря", "вода", "вогонь", "поет", "слово", "музика", "Молода", "гуцули", "танець", "кахлі", "суха різьба" і "серпень за старим стилем", взаємозв'язки між ними.
Оскільки концепти генерують асоціативний процес смислотворення, то ними означується не тільки концептосфера творчості поета (і "карпатського тексту"), а також її зв’язки з національною концептосферою (власне, національна концептосфера і постає як сума цих "локальних" концептосфер). У роботі доведено, що "карпатський текст" Герасим’юка інтертекстуально апелює до "всеукраїнського", а також стає підґрунтям формування української ідентичності.
Визначено, що "карпатський текст" Василя Герасим’юка формувався ще в перших поетичних книжках, вибудовувався впродовж десятиліть і зміг перетворитися на цілісну семіотичну систему. Простежено основні етичні й естетичні константи творчості Василя Герасим’юка.
З’ясовано, що особливістю Герасим’юкового "карпатського тексту" є відкритість його багатошарової динамічної структури, а онтологія, аксіологія, телеологія цього тексту підтверджують його органічність і художню цілісність. Визначено, що така ситуація зумовлена передусім тим, що поет сам є носієм карпатського етосу, але так само він зданий фокусувати різні культурно-історичні, фольклорно-етнографічні образи цього краю, об'єднувати та трансформувати їх.
У роботі доведено, що "карпатський текст" Василя Герасим’юка є поліфонічною системою, де "діалогічність" передбачає "метамовний аналіз", а будь-який фрагментарний інтекст апелює до "семіотичного цілого". Текстуальний аналіз показав, що творчість Василя Герасим’юка є взірцем поетичної цілісності в сучасній українській літературі, що засвідчують повторюваність тем і мотивів, їхня наскрізність, повсюдне анонсування наступних текстів і апеляція до попередніх, "програмовість" творчості.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що у роботі вперше комплексно досліджено "карпатський текст" у творчості Василя Герасим’юка, доведено його цілісність, визначено контексти розуміння, зв’язки з культурною традицією та міру самобутності цього тексту. Також виявлено його передісторію – означено етапи постання "карпатського тексту" в українській літературі.
Уперше здійснено концептуальний аналіз поезії Василя Герасим’юка в контексті дослідження семіосфери "карпатського тексту" поета.
Практичне значення дисертації полягає в означенні нового аспекту дослідження поезії Герасим’юка та окресленні підходів до вивчення "карпатського тексту" в українській літературі. Це дозволяє, по-перше, осмислити творчість поета в контексті української культурної традиції; по-друге, обґрунтувати необхідність сприйняття і тлумачення всього корпусу поетичних текстів Василя Герасим’юка як складної системної цілісності (що необхідно враховувати при виданні та коментуванні його творів). Результати представленого в дисертації теоретичного та практичного аналізу можуть бути використані дослідниками "локальних текстів" української літератури та культурної семіосфери в цілому, сприятимуть осмисленню ритуально-міфологічних інтенцій художнього тексту та архітектоніки естетичного дискурсу.
Ключові слова: "карпатський текст", Василь Герасим’юк, "вісімдесятники", структура, семантика, символіка, концепт. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 21
1.1. "Текст" як об’єкт вивчення: термінологічне поле, критерії визначення базових категорій, напрями дослідження 21
1.1.1. Розвиток уявлень про текст 21
1.1.2. Теоретична та методологічна проблематика текстового Аналізу 28
1.2. Семіотика "локального тексту": місто як "текст" та регіональні "тексти" 37
1.3. Історія формування та дослідження "карпатського тексту" 47
Висновки до Розділу 1 54
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА Й СИМВОЛІКА "КАРПАТСЬКОГО ТЕКСТУ" ВАСИЛЯ ГЕРАСИМ’ЮКА: ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 58
2.1. Часопросторові структури 58
2.1.1. Модель історії. (Історія роду як вісь світоустрою) 58
2.1.2. "Локуси символічного смислоутворення" 67
2.1.3. Карпатська та українська географія й історія: опозиції та контамінації 72
2.2. Людина – природа – побут: взаємодія образних структур 78
2.2.1. Речі й промисли 78
2.2.2. Обрядовість 82
2.2.3. Тваринний і рослинний світ 86
2.2.4. Персонажі 93
2.3. Ритуально-міфологічні структури 97
2.3.1. Засоби ритуалізації тексту 97
2.3.2. Опозиція "свій" // "чужий" 105
2.4. Інтертекстуальні реляції "карпатського тексту" 110
2.4.1. Передісторія "карпатського тексту Герасим’юка. Історичні, фольклорно-міфологічні та біблійні інтексти 110
2.4.2. Сучасники 121
2.4.3. Інтермедіальність 126
2.4.4. Автоінтертекстуальність 131
Висновки до Розділу 2 134
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ "КАРПАТСЬКОГО ТЕКСТУ" 140
3.1. Концептуальний вимір тексту, поняття концептосфери 140
3.2. Базові концепти "карпатського тексту" Василя Герасим'юка 144
3.2.1. "Земля" 144
3.2.2. "Поет", стихії та "Слово" 148
3.2.3. "Музика" 158
3.2.4. "Молода" 162
3.2.5. "Гуцули" і "танець" 165
3.2.6. "Суха різьба" і "кахлі" 169
3.2.7. "Серпень за старим стилем" 174
Висновки до Розділу 3 177
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТОК А 207
ДОДАТОК Б 209
|
|
|
